Вопрос от:
Wery90
Возраст:
16
Постійне почуття провини
Добрий день. Постійно мучаюсь думками про те, що завжди за все винна… це заважає мені бути з хорошим настроєм і бути щасливою, бо постійно думаю, що про мене за спиною говорять погані речі. Особливо є страх того, що люди, які для мене є авторитетом і яких я дуже люблю, взнають мене як таку ««погану»»
є ПОСТІЙНА проблема, що я приймаю все дуже емоційно і близько до серця, аж настільки, що ображаюсь на одну людину за якусь навіть дрібницю, а виллється це все і на інших (я буду сумною і холодною поруч з ними, а після того як заспокоюсь, буду дуже сварити себе за те, що я погана людина і буду себе крутити, що всіх образила своїм холодом, через що далі виникає страх - самотність, не признання, відстороненість…).
Як-от сьогодні: мене образив наставник, а вилилась ця обіда і на нього, і на іншу людину поруч. Я звісно вибачилась перед другою людиною, але тепер накручую себе за те, що людина занадто мені холодно відповіла і я все ще вважаю, що вона має негативні почуття до мене… а от за наставника (я показала йому те, що я образилась, але тепер жалію: я боюся, щоб він не подумав, що я якась психічно неврівноважена, емоційна чи дуже нерозумно показую свої емоції, після чого, наш звʼязок буде не таким як раніше
(Мій наставник майже замінив мені батька, я ним дуже дорожу і дуже не хочу, аби наш звʼязок хоч трохи зменшив свою інтенсивність, або щоб він думав що я якась погана/несерйозна/ще мала дитина). Хочеться признання своїх досягнень від нього, тому дуже не хочу показатись хоч трохи не такою, якою б маю бути.
Я просто не хочу його розчаровувати.
Дуже дякую що прочитали і дали відповідь. Мені щиро потрібна допомога зараз.
є ПОСТІЙНА проблема, що я приймаю все дуже емоційно і близько до серця, аж настільки, що ображаюсь на одну людину за якусь навіть дрібницю, а виллється це все і на інших (я буду сумною і холодною поруч з ними, а після того як заспокоюсь, буду дуже сварити себе за те, що я погана людина і буду себе крутити, що всіх образила своїм холодом, через що далі виникає страх - самотність, не признання, відстороненість…).
Як-от сьогодні: мене образив наставник, а вилилась ця обіда і на нього, і на іншу людину поруч. Я звісно вибачилась перед другою людиною, але тепер накручую себе за те, що людина занадто мені холодно відповіла і я все ще вважаю, що вона має негативні почуття до мене… а от за наставника (я показала йому те, що я образилась, але тепер жалію: я боюся, щоб він не подумав, що я якась психічно неврівноважена, емоційна чи дуже нерозумно показую свої емоції, після чого, наш звʼязок буде не таким як раніше
(Мій наставник майже замінив мені батька, я ним дуже дорожу і дуже не хочу, аби наш звʼязок хоч трохи зменшив свою інтенсивність, або щоб він думав що я якась погана/несерйозна/ще мала дитина). Хочеться признання своїх досягнень від нього, тому дуже не хочу показатись хоч трохи не такою, якою б маю бути.
Я просто не хочу його розчаровувати.
Дуже дякую що прочитали і дали відповідь. Мені щиро потрібна допомога зараз.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
