Як втішити себе, коли самостійно закінчив спілкування з близькою людиною?

Десь пів року точно спілкувалася з хлопцем в мережі Інтернет. Я бачила як він виглядає, ми спілкувалися щодня. Але він не дуже любить голосові повідомлення чи дзвінки. А ще між нами була відстань, і, через війну, неможливість побачитися. У нас були дуже тісні відносини, інтимні моменти, з часом я почала розуміти, що не можу закохатися в людину, яку я ніколи у житті не бачила. Я навіть не можу відтворити в голові його голос. А ще, навіть з наявністю фотокарток, ми все одно робимо собі свій образ людини в голові, який відрізняється від реальності. Потім я почала помічати, що він мене дратує без причини і я знаходжуся в підвішеному стані, я начебто не у відносинах, але більше ні з ким не можу познайомитися, бо мені симпатизує той хлопець і з мого боку було б підло починати ще якісь зв\'язки в реальному житті. Я почала віддалятися, не один місяць я просто сухо відповідала, але він все одно щодня мені писав. Вчора я вирішила, що не хочу більше цього незрозумілого стану, і що мені прийдеться взяти розрив наших стосунків на себе. Я хочу наголосити, що останні 2-3 місці ми спілкувалися дуже мало, і я не один день міркувала над цим рішенням. Розірвавши ці інтернет стосунки мені було гірше, ніж я очікувала. Легче, щоб мене кинули. Я звикла до присутності цієї людини в повідомленнях, він мені імпонує як особистість. Ми розійшлися дуже спокійно, але мені так боляче, що я не знаю, куди себе діти. В якийсь момент хочеться все повернути, але я згадую, що це спілкування ні до чого не призведе і я не дуже хотіла з ним спілкуватися останні місяці. Але наші спогади та його щоденні повідомлення до розриву ріжуть мене ніби ніж. І я сама взяла на себе відповідальність за це, і не знаю як з нею впоратися, як це пережити. Це навіть серйозними відносинами назвати не можна. Буду вдячна за пораду спеціаліста.