Відчуття апатії , невиконаних планів

Після 11 класу було складно обрати спеціальність , тому що не було чіткого уявлення що я хочу робити . З навчанням в школі проблем не виникало , тому всі близькі вірили , що щоб я не обрала в мене обов\'язково все вийде .
Переглянувши все , обрала навчання в університеті за 500км від дому . І здавалось був план , і по тому як саме навчатись , що робити , життя в гуртожитку , можливо якась підробітка . Однак був 2020 , коронавірус і почалось дистанційне , я поїхала до дому (невелике містечко ). Так , всі 3 роки я провела вдома , однак так і не вчила нічого . По суті були спроби , деякі закінчувались через тиждень , одна навіть тривала місяць . Однак я нічого так і не добилась . Зараз 4 курс в аудиторному режимі , а я всеще не можу заставити себе
хоча б щось робити . Мотивація до навчання є і була , я відчуваю що хочу цим займатись . Під час цих коротким спроб мені це подобалось (це стосується навчання і спорту , та інших речей які б покрищити моє життя ). Але я просто не можу довго продовжувати робити щось , легко відволіктись на щось легше (перегляд відео , прогулянка і тд. ). Як почати робити ці кроки щоб покращити своє життя , щоб не відчувати всі нереалізовані плани , а виконувати їх.