Муж не любит , я в состоянии жертвы ,есть ребенок

Вам было бы хорошо становится финансово на ноги, чтобы не зависеть от мужа и иметь возможность отдать ребенка в садик, либо няне и работать. Вспомнить про то, какая вы были до рождения ребенка и перестать переживать о том, что муж достанется другой. Вы сами пишете, что чувств нет, да и муж к вам откровенно по хамски относится. Может пусть такое "счастье" и достается другой?
Еще было бы хорошо знакомится с таким же мамами, общаться, чтобы была и моральная поддержка и иногда подстраховать с ребенком и выручать друг друга. Одной быть все время только с ребенком тяжело.

состояние жертвы никуда не уйдет, если вы уедите, поэтому работайте со своим состоянием, пройдите тренинг женственности онлайн, можно найти по низкой стоимости или вообще безоплатно, Главное не опускать руки. Работа тоже не любит "жертв". Станьте для себя достойной во всех смыслах, ваша соперница потерпит фиаско, когда вы выйдете из состояния жертвы. И влюбленность мужа пройдет рано или поздно, не думаю что женщина, которая стала любовницей как личность беспроблемная, и это отразится на их отношениях.

Ситуация сложная, но есть «хорошая новость» - сквозь ваше описание ощущается не только боль, которой, безусловно, много, а и ваша внутренняя сила, а значит, в решении этой непростой проблемы Вы имеете хотя бы некоторый ресурс, на который можете опираться.
Вы себя много критикуете, - не нужно этого делать, это бессмысленно и забирает силы. В жизни каждого человека случаются разные непростые моменты, и каждый выходит из них так, как умеет.
Вы не «сидели, сложа руки», Вы «выкарабкивались» так, как могли, привели себя в порядок после рождения ребенка, даже вышли на работу и смогли там «показать результаты». Вы – большая молодец! И это при наличии маленького ребенка!
Что касается мужа, то пока что Вы его рассматриваете больше в качестве некой «жертвы обстоятельств», мол «жена не привлекательной стала, что ж поделать».
Но ведь выбор человека основывается не только на удовлетворении прихотей, а и на более глубоких чувствах. Можно ли положиться в жизни на человека, который с такой легкостью находит замену всего лишь в период после рождения малыша, а если речь будет идти о серьезной болезни или других трудностях, с которыми приходится иногда сталкиваться в жизни.
Конечно, Вам хорошо было бы поработать со специалистом, чтобы разобраться в себе и «разложить по полочкам» то, что происходит, чтобы не «бросаться в крайности» и не сваливать всю ответственность на себя.
Но пока попробуйте переключить «фокус внимания» с него и «необходимости соответствовать его требованиям» на Себя и то, чего ИМЕННО ВЫ хотели бы, какой хотели бы видеть свою жизнь, что хотели бы делать.
Нет никаких гарантий, что какие бы то ни было действия или изменения «вернут» в вашу жизнь мужа.
Но.
Вам важно для начала «вернуть» в эту жизнь САМУ СЕБЯ.
А там Вы уже разберетесь, хотите ли Вы, чтобы именно этот человек стал вашим спутником в этой жизни, или захотите разделить события своей жизни с кем-то другим.
Можно составить для себя карту желаний, или просто найти картинки о той жизни, которая была бы интересной для Вас. Можно записать то, что хотелось бы в виде списка.
Например, Вы пишете, что хотите работать и у Вас была до декрета работа на хорошей должности, мало того, Вы даже умудрились поработать уже сейчас (невзирая на те сложности, что работа была в одном коллективе с «любовницей», что можно приравнять к «боевым условиям»), - это все может говорить о том, что с работой проблем не будет, просто нужно найти «свою». Это может быть работа не каждый день, или не полный день.
«Живу в страхе, мне уже 26» - многим только мечтать можно о таком «страхе»)
А про «со мной не о чем поговорить» - тут у Вас как раз есть «козырь» - Вы имеете время на то, чтобы этот момент изменить. Для начала важно понять, что именно Вам интересно, потом начать читать об этом и разговаривать об этом с людьми, которым это тоже интересно. Дальше по нарастающей, круг будет расширяться, и круг информации, и круг людей.
Только не наоборот, не нужно стараться угадать, о чем хотят говорить другие – это путь в никуда, в ситуацию, когда человек может стать просто «эхом» чужих интересов, а по сути, чужой жизни.
Вы можете дистанционно или заочно обучаться, если есть направление, которое интересует.
Вам только 26, все направления перед Вами))
Отталкивайтесь от своих желаний и интересов, сделайте Себя основой своей жизни, найдите в своей жизни то, что радует (например, радостные моменты, связанные с малышом или весной) и обращайте на это внимание.
Отправьте вопрос о муже «на карантин» на время, обратите внимание на Себя.

Доброго дня, nik1c5.
Дуже Вам співчуваю, Ви багато чим пожертували, для того, щоб ощасливити чоловіка (кар'єрою, відпочинком, колом друзів, інтересами, доглядом за собою і т. д.) і нічого не отримали в замін. Однак любов полягає не в "самопожертвуванні" одного, а у взаємовіддачі та співпраці. Крім цього, чоловік Вам вже сказав, що Вас не кохає і я припускаю, що це лише питання часу, коли він ініціює повне розлучення.

Помітно як Ви вже проробили роботу із собою і мені здається, що Ви психологічно готові відділитися від чоловіка, однак у Вас залишилися ще якісь сумніви і тривоги. Повністю підтримую Ваше рішення про розлучення: якщо Ви відчуваєте, що це не Ваша людина, яку Ви вже не кохаєте і з якою у Вас немає взаємодовіри - то краще розлучитися, щоб не ускладнювати ситуацію.
На зараз помітно, на скільки Ви вже психологічно втомилися від цих відносин, вони виснажують не лише Вас, але і чоловіка та Вашу дитину (адже, не зважаючи на те, що дитина маленька, вона відчуває, що Ви та чоловік нещасливі і може зробити несвідомо висновок, що причина в ній. Крім того, дитина зараз формує модель власних майбутніх стосунків у сім'ї, базуючись на моделі, яку вона спостерігає).

живем в квартире его отца , мне есть куда уехать , но вопрос в саду (сложность перевода), в адаптации ребенка(жизнь без папы,любит сильно его)...

Припускаю, що Ви зараз знаходитеся у позиції Жертви і несвідомо обезцінюєте свої ресурси і можливості, тому хочу Вам показати, що вони у Вас точно є: Ви здатні переїхати в іншу квартиру; зараз карантин і припускаю, що Ваш дитина не ходить в дитячий садок, тому можна зайнятися процесом переводу (всерівно вона зараз сидить з Вами); так, адаптація дитини безумовно буде, проте найголовніше - це правильно її провести і тоді все буде добре (це не означає, що якщо Ви розлучитеся із чоловіком, дитина не зможе бачитися із татом, головне заключити договір із чоловіком, коли і на скільки він буде її забирати); щодо "сидіння з дитиною", то у Вас є допомога свекрухи + можете залучити подруг + найнти няню (так, для цього необхідно знайти роботу)+ можете спробувати працювати онлайн із дому (це зараз найбільш актуально) + хоча Ви не хочете зайвий раз турбувати свою матір, однак психологічна підтримка з її боку Вам безумовно потрібна (я впевнена, що вона Вас зрозуміє, не бійтеся попросити про допомогу, адже їй буде приємно; вирішення труднощів разом - це шлях до розвитку близькості).

С одной стороны уехать.и проявить.нактнец-то свое я , с другой стороны уехать и оставив его одного в его квартире это просто тупо отдать его в другие руки

Мені здається, що у цій цитаті захований корінь Вашої проблеми. Ви зараз гніваєтеся на нього (і це цілком конструктивно) і несвідомо хочете "взяти реванш" (так, як усвідомлене вираження гніву у Вас, можливо, під забороною).
Ви завжди були у ролі Рятівника (рятували чоловіка для того, щоб він займався своєю кар'єрою), після цього, звісно, стали Жертвою (адже Ви скільки віддали, скільки пожертвували, а він лише скористався цим і кинув Вас виснаженою), а зараз зайняли роль Переслідувача, щоб покарати свого чоловіка за біль, який він Вам задав (Ви несвідомо не хочете йти від нього тому, що "я не можу віддати його просто так", я не можу здатися). Парадокс полягає у тому, що цей гнів і ці несвідомі дії роблять гірше не йому, а Вам і Вашій дитині. Рекомендую Вам конструктивно виразити свій гнів та образу на чоловіка для того, щоб ці емоції Вас не "сковували". Наприклад, напишіть йому листа, де висловте все, що Ви переживаєте зараз, за що Ви ображаєтеся на нього і т. д. Прочитайте його, а потім спаліть чи порвіть. Побийте подушку, уявляючи, як Ви б'єте свого чоловіка, поки не відчуєте втоми (головне, не пораньте себе). Після всіх цих процедур (можна їх повторювати неодноразово), коли відчуєте, що є менш емоційно збудженою, спробуйте подумати над тим, за що Ви дякуєте своєму чоловікові (адже, на початку, були і хороші моменти у стосунках). Коли Ви вже заспкоїтеся, обов'язково рекомендую поговорити із чоловіком і розповісти йому все те, за що Ви на нього ображені і, водночас, за що Ви йому вдячні, щоб закрити цей гештальт раз і назавжди.

Звісно, на Ваші сьогоднішні стосунки, безумовно, впливають Ваші минулі відносини з батьком (Ви не отримували любові від нього, як і від чоловіка. При цьому, Ви так цього і не дочекалися, адже він помер (так само, як Ви зараз втрачаєте чоловіка)). Припускаю, що теперішня ситуація "відтянула Вас гумовою стрічку" у травматичний досвід минулого і тому Вам зараз так важко не переслідувати і займати позицію жертви. пропрацювання дитячо-батьківських травм, на жаль, лише можливе при очній консультації із псиїхологом-психотерапевтом.
Що робити зараз? Виразіть свій гнів (як я зазначала), попросіть про підтримку у близьких, переїдьте, знайдіть роботу (не в чоловіка). Далі пропрацюйте свою глибинну проблему у психолога-психотерапевта.

Вірю у Вас і бажаю Вам щастя, Ви залуговуєте кращого!

После рождения ребенка у меня началось ОКР (пожелание плохого посторонним ,проклены -соо тветственно навязчивые мысли , вплоть до панических атак и желанием покончить с собой ) но я так же благодаря ресурсам за год из этого вышла ,просто перестала обращать на это внимание .Сейчас когда стрессовое сомточние мысли навязчивые ,нежеланные приходят но я уже сразу их блокирую невосприятием и уходят .

Помітно на скільки величезну роботу Ви проробили і це варто поваги. Ви велика молодець! Скажіть, будь ласка, Ви ходили до лікаря-психотерапевта і він Вам поставив діагноз ОКР? Насправді, ОКР - це досить складний невроз, в основі якого лежить ще й постійна тривожність. Ви молодчинка, що навчилися контролювати Ваші нав'язливі думки, проте я б Вам також радила звернутися до спеціаліста (лікаря-психотерапевта), щоб він ще раз Вас обстежив, виписав Вам легкі заспокійливі ліки, відповідно до Вашої конституції та проблеми. Чому це необхідно? Зараз у житті у Вас великі зміни та стрес, а ОКР може бути як додатковим фактором загострення Вашого психологічного стану. Консультація у спеціаліста ніколи не зашкодить.

Ответ отредактирован автором 11-04-2020 15:27:02

До гос лікаря ідти боюсь ,щоб не перетворили на овоча .

Ви мене насмішили, хоча я розумію Ваше хвилювання. З нашої із Вами розмови я цілком впевнено можу сказати, що Ви не є тою категорією пацієнтів, яким потрібні транквілізатори, тому "на овоча" ніхто Вас точно не перетворить:).
Щодо дігнозу ОКР - на жаль, як би ми не хотіли займатися самодіагностикою через літературу та відео на ютубі (хоча я підтримую самоосвіту), проте це не коректно і Ви лише можете зашкодити собі. Коли Ви ламаєте ногу, то йдете до травматолога, а не дивитися на ютубі, як самій собі накладати шину. Це те саме.

Ви зазначили, що є тривожною ще з дитинства. У кожної людини свій тип нервової системи і це цілком нормально, що Ви можете бути тривожнішою за інших. Ваша нервова система є більш чутливою, нервові волокна тонші і тому сигнал проходить по ним швидше, а "віддача", відповідно, є інтенсивнішою. Тривожні люди також потрібні цьому світу, без них "пофігісти" вже б його знищили через відсутність дотошності до деталей.

я розумію що потрібна терапія ,коли буде фінансова змога обовьязково піду

Перш за все, сходіть до лікаря-психотерапевта для діагностики та призначення заспокійливих, це лише одноразова виплата за консультацію і вона не коштує так багато (попросіть фінасової допомоги у знайомих). Якщо Ви боїтеся йти в державну лікарню (тим паче ще додалася ситуація із карантином), то пам'ятайте, що завжди є приватні лікарні, де все цілком конфіденційно (зараз можна і проконсультавится із лікарем онлайн).

Так стрессові ситуації на мене впливають , народження дитини (важкі пологи) перейшло в навязливі думки та думки про суіцид (чоловік не знав,сказала лише мамі ) за рік пройшло після роботи над собою .
Потім зрада чаловіка-заікання, кровотеча з носа із-за тиска - пройшло .

Ця цитата ще більше підтвердила моє попереднє твердження. Будь ласка, цінуйте себе, своє психічне і фізичне здоров'я. Ви зараз у стресі, а так, як у Вас "ніжна нервова система", Вам це вкрай необхідно. Поки Ви не відновите свою емоційну стабільність, не зменшите тривожність, то на все інше Вам просто не буде вистачати психічної енергії.

Бережіть себе і удачі!

Ответ отредактирован автором 11-04-2020 17:25:43