Сюжет фільму розповідає історію двох літніх чоловіків, абсолютно різних за кольором шкіри, темпераментом, поглядами на життя, матеріальним становищем і статусом, яких об’єднав один діагноз – рак.
Незважаючи на те, що тема онкології глибоко сумна, фільм створений у жанрі трагікомедії та наповнений скоріше сумною радістю, ніж трагізмом. За що окреме спасибі творцям.
Інформація про наявність смертельного захворювання вносить кардинальні зміни в життя героїв. «Якось був опитування. 1000 людей запитали: якби можна було, чи хотіли б ви знати точну дату своєї смерті? 96% відповіли «ні», а я завжди схилявся до тих 4%. Я думав, так буде легше, якщо знаєш, скільки часу тобі залишилося. Виявилося, що ні» (с) Картер Чемберс.
Зіткнувшись із шоком і запереченням смертельної хвороби, герої розмірковують над вибором – пасивно проковтнути «гірку пігулку» безвиході, почати слухняно готуватися до відходу чи добровільно покінчити з життям, а інший варіант – спрямувати відчай у більш енергійне русло та «поки не зіграв у ящик». Однозначно радує, що герої обирають другий шлях і спільно складають список останніх справ, які необхідно виконати за життя. Відверто й місцями іронічно, у фільмі відображаються всі етапи переживання людиною онкозахворювання – від шоку, заперечення, агресії до прийняття.
У цей короткий проміжок часу для героїв розгортається нове життя, наповнене яскраве, драматичне й комічне водночас. Про хворобу їм нагадує лише легке нездужання та «криваві казуси» з протіканням катетера, звичайнені в жанрі чорної комедії. Загалом насиченість подій захоплює чоловіків і перемикає їхні думки про близьку смерть на цінність життя. А це набагато приємніший спосіб сумувати, ніж депресія.
Кінець фільму викликає сльозу та жаль про неминучість кінця життя. Сумно прощатися, але ще сумніше проживати чужу життя, чи то в ролі спостерігача. Радісно, що героям вдалося зробити потужний ривок перед вічним спокоєм, переосмислити свої цінності, здобути дружбу та завершити свій фінальний гештальт під бурхливі овації. «Коли він помер, його очі були закриті, а серце відкрите» (с) Картер Чемберс.
