«— Принцесо, чого хоче жінка? На це запитання навіть я не можу відповісти, попри роки досліджень. … Може, ми з вами вдвох знайдемо відповідь?» — Зигмунд Фрейд, цитата з фільму.
Хочете дізнатися, що таке психоаналіз? Швидко, легко й цікаво?
Фільм «Принцеса Марія Бонапарт» саме про це. Катрін Денев у головній ролі блискуче зіграла першу жінку-психоаналітика, точніше, одну з перших.
Фільм історичний. На тлі стосунків Зигмунда Фрейда та Марії Бонапарт, його пацієнтки, а згодом — колеги й подруги, розгортаються події у фашистській Німеччині, які передували Другій світовій війні. Фільм заснований на реальних подіях.
Історія життя принцеси, її характер і доля, причини та наслідки подій, у яких можна знайти багато цікавого й важливого для аналізу. Її сміливість і сила, а також чесність у визнанні мотивів своїх і чужих вчинків не можуть не захоплювати, як і свідоме використання власної влади та непохитне прагнення до свободи. «У думках і вчинках».
З одного боку, ми бачимо становлення психоаналізу, психоаналітичного товариства, стосунки між провідними психоаналітиками того часу. Як формувалися правила, і як їх порушували, і як, завдяки цьому, сучасні психоаналітики створили добре працюючу систему формування меж, роботу зі захистами й опором, та багато іншого.
З іншого боку, розкритий сам процес психоаналізу. Погляд ізсередини, з кушетки, з поясненням причин і наслідків процесу на прикладі життя Марії Бонапарт. І інших випадках, мимохідь згаданих, але яскраво демонструючих прорив у лікуванні й розумінні багатьох психічних хвороб завдяки психоаналізу.
«— Мені здається, що я помру. — Ви боїтеся смерті чи бажаєте її?»
Ще один аспект — це той історичний фон, на якому розгортаються події фільму. Думаю, режисер вклав у нього глибокий сенс. Фанатизм і повне поневолення людей фашистським режимом на противагу свободі особистості, яку несе психоаналіз. Думаю, там ще багато є аналогій. Але через війну в моїй країні зараз я їх просто не помічаю. Зате яскраво побачила підступний захват Австрії, коли підіслані Німеччиною люди радісно вітали німецькі війська у своїй країні. Наважуся поділитися своїм асоціативним зв’язком із тим, що робить Росія у цій війні. Ніби дух війни з Німеччиною, як перехідна естафета, перейшов саме до тієї країни, яка так пишалася своєю перемогою.
Звичайно, фільм про життя у всіх його проявах, про пошук сенсу життя, задоволення у сексі й у житті, про дружбу й відданість, про допомогу та про гроші, які можуть бути просто засобом обміну.
Закінчу свою рецензію діалогом між Зигмундом Фрейдом і Марією Бонапарт. На мою думку, у ньому прихований глибокий сенс не лише цього фільму, а й особистого аналізу, та сенсу життя.
«З.Ф. — Вас до аналізу підштовхнула фригідність. Але мета ваших пошуків — не насолода, а, насамперед, свобода. Ви майже досягли її. Будучи вільною у думках і вчинках, ви отримаєте свободу в насолодах, якщо ще їх забажаєте. Ви покинули похмурий берег, на якому перебували раніше. Перед вами світлий берег.
М.Б. — Я ніколи його не досягну.
З.Ф. — А хто його досягнув? Важливо знати, що він існує.
…
З.Ф. — Звільнити сили психіки й знайти їм найкраще застосування. Ось чого ми з вами маємо домагатися. Хіба можливе щось більше у цьому світі?
М.Б. — Ви праві. Але відмовитися від сексуального життя заради роботи… Мене це лякає. Я не здатна до зречення. А працювати надто просто. Набагато складніше отримувати насолоду.
З.Ф. — У більшості людей усе навпаки. Хіба вони щасливіші за вас?»
