(Пішла подивитися на улюбленого вокаліста, а за сумісництвом — гарного актора — Джареда Лето.)
У фільмі тема вибору не просто позначена — власне, ці варіанти вибору й є тканиною фільму.
І стає очевидним, що недарма люди нерідко відповідально й навіть зі страхом ставляться до необхідності вибирати. Нерідко намагаючись все ж таки не вибирати, але — це ніколи не вдається, вибір все одно здійснюється — навіть якщо ти сидиш посеред дороги, ти вже зробив вибір — сидіти посеред дороги. Бо, обираючи, наприклад, людину поруч із собою, ти тим самим обираєш себе, своє життя. Інша людина — інше "я". Звідки тобі знати, якого "себе" обрати? На що спиратися при виборі, якщо немає ні критеріїв, ні знань про наслідки — нічого, крім голосу серця? Вибір одного "себе" вбиває можливість іншого, але не скасовує думок про можливість бути іншим...
Фільм про вибір, який іноді неможливо зробити, він обрушується на тебе підло й раптово, і ти завмираєш навіки в цій неможливості від простого питання — "кого ти більше любиш — тата чи маму?"
І так само стає зрозумілим, що немає підстав і безглуздо боятися вибору з точки зору наслідків — бо "ти" можеш бути різним, а смерть — завжди одна... І ніщо не веде по життю надійніше, ніж той самий голос серця — окрім моментів, коли серце має розколотися надвоє...
