ЕМОЦІЇ

ЕМОЦІЇ — це психічні | стани д| людини, в яких реалізується безпосереднє ситуативне переживання /задоволення, радість, страх/ особистістю значущості діючих на неї явищ і ситуацій, задоволення чи незадоволення її актуальних потреб. В Е проявляється позитивне або негативне ставлення особистості до певних об'єктів, сфер діяльності, до самого себе, інших людей. Емоційне життя людини наповнене багатообразним змістом і виражає оціночні ставлення до: а/ конкретних умов, що сприяють або перешкоджають здійсненню діяльності /наприклад, страх, гнів тощо/; 6/ конкретних досягнень у діяльності й поведінці /наприклад, радість, жаль, смуток тощо/; в/ ситуацій, що склалися або можливих. Характер і динаміка Е. визначається як об'єктивними подіями, так і переживаннями, з яких вони розвиваються /так, з кохання може розвинутися гордість за кохану людину, засмучення через її невдачі тощо/. Ставлення до відображуваних явищ як головної властивості Е. представлено: а/ у їх якісних характеристиках /до них відносяться: знак | - | позитивний, негативний; модальність - здивування, радість, відраза, обурення, тривога тощо/; б/ у динаміці зовнішнього вираження самих Е, / в емоційній експресії - у міміці, мові, пантомімщі, рухах тощо/; в/ у динаміці протікання самих Е, /тривалість, інтенсивність тощо/. Е. розрізняються за ступенем усвідомленості. Конфлікт між усвідомленими і неусвідомленими БЕ. частіше за все лежить в основі неврозів. Е. виступають у ролі регулятора спілкування, впливаючи на вибір партнерів і визначаючи його способи та засоби.