ДУХОВНІСТЬ

ДУХОВНІСТЬ — родове визначення людського способу життя, система усвідомлених і осмислених найвищих нематеріальних цінностей, найвища самореалізація людини шляхом засвоєння цих цінностей. Д виражається у багатстві духовного світу особистості, її ерудиції, розвинутому інтелекті й емоційних запитах, людяності, моральності, у двох фундаментальних рисах - пізнавати і жити, діяти "для інших". Д. - це пов'язаність людини в своїх найвищих прагненнях з моральністю суспільства або з Богом. Д. несумісна з жорстокістю, егоїзмом, орієнтацією на матеріальні вигоди ДУХОВНИЙ СВІТ || ОСОБИСТОСТІ - осмислена система психологічних рис, індивідуальних особливостей, яка, в своїй цілісності, виражає міру усвідомлення особистістю сутності буття, свого місця і людей і до самої себе. Д с.о. не існує без духовного життя суспільства. Він є специфічною, індивідуально неповторною формою прояву духовності. У ньому проявляються чуттєвий і раціональний рівні суспільної свідомості, усіх його форм, суспільна психологія й ідеологія. Проте, Д. с.о. не зводиться до їх суми, а є відносно самостійною цілісністю. Вихідним моментом формування змісту і структури Д.с.о. виступає здатність застосовувати знання і розум для аналізу, оцінки соціальних явищ, для визначення відношення до них, характеру вчинків і дій у відповідності з потребами особи, групи, суспільства.