АКЦЕНТУАЦІЯ

АКЦЕНТУАЦІЯ — поняття, введене К.Леонгардом, яке означає надмірну вираженість окремих рис характеру людини та їх поєднань, що накладає певний відбиток на її поведінку і діяльність. А. передбачає посилення певної риси особистості, що стає акцентуаційною. В залежності від ступеню прояву розрізняють А. явну і приховану. Явна А. відноситься до крайніх варіантів норми, відрізняється постійністю певних рис характеру. За прихованої А. риси характеру проявляються слабо або зовсім не проявляються, але можуть яскраво проявитися під впливом специфічних ситуацій. Під впливом соціального оточення, професійної діяльності, сімейного виховання А. можуть переходити одна в одну. У людей з А. рисами потенційно закладені можливості як соціально позитивних досягнень, так і негативних. Деякі акцентуаційні особистості постають у негативному світлі, але цілком можливо, що під впливом інших обставин, вони могли б стати незвичайними людьми. А. не є захворюванням, вона належить до варіантів норми. Урахування А. необхідне для здійснення індивідуального підходу у вихованні молоді, професійній орієнтації і психологічній консультації, при виборі адекватних форм індивідуальної психотерапії і складанні психокорекційнх програм. Психологічна діагностика А. здійснюється за допомогою спеціально розроблених опитувальників наприклад ПДО О.Лічко, опитувальник К.Леонгарда та ін./, так і шляхом використання універсальних опитувальників, зокрема СМІЛ Л.Собчик, шкали якого включають зони нормальних, акцентуаційних і патологічних проявів особистості.