Мудрі цитати про виховання

“Дитина потребує вашої любові саме тоді, коли найменше цього заслуговує.”

“Більшість із нас виховували так, щоб ми були хорошими, а не справжніми; пристосовними, а не надійними, адаптивними, а не впевненими у собі”

“Дітям більше потрібен приклад для наслідування, ніж критика...”

“Батьки найнеохочіше прощають дітям вади, які прищепили їм самі.”

“Діти ніколи не слухалися дорослих, але зате ретельно їм наслідували...”

“З хлопчика, який не може за себе постояти, виросте чоловік, на якого не можна буде покластися ні в чому.”

“Щоб діти, ставши дорослими, не покидали батьків, потрібно не на них направляти свою любов, а на себе, на свої подружні стосунки! А якщо немає пари, то потрібно так побудувати своє життя, щоб пара створилася, щоб стосунки розвивалися, і тоді діти все більше будуть тяжіти до матері, до батьків, як до сонечка, яке світить і гріє, і не обпікає. Сконцентрувавши увагу на своєму розвитку, на побудові все глибших стосунків у парі, батьки стають цікавішими для дітей, і вони будуть прагнути до них.”

“Моє життя руйнується, але цього ніхто не бачить, бо я вихована людина: я весь час усміхаюся.”

“Розсудливість батька — найдієвіше наставляння для дітей.”

“Зусилля дорослих у сутності спрямовані на те, щоб зробити дитину зручною для себе.”

“Забави дорослих називаються ділом, у дітей вони теж справа.”

“Легше керувати нацією, ніж виховувати четверо дітей.”

“Якщо завжди слухатися маму, тата, бабусю, виховательку, вчительку, то як же сказати ні тим одноліткам, які запропонують закурити, випити? Уміння говорити ні відточується в 3-4 роки, а в 13-14 років уже пізно. Важливий соціальний навик відстоювання себе, який не розвинувся в дитинстві, вже важко виробити.”

“Долі світу вирішуються в дитинстві.”

“Подумайте, скільки дітей кинуло читання лише тому, що якийсь ханжа вилаявся на них за надто недбало перегорнуту сторінку. Світ повний людей, які люблять повторювати, що до книг «слід ставитися з повагою». Але чи говорив нам хтось, що з повагою слід ставитися до слів! Змалку нас вчать шанувати лише зовнішнє і видиме...”

“Характеристикою «хорошої» матері є не лише здатність захищати, а й здатність свідомо залишати дитину наодинці з небезпеками, необхідними для розвитку її самодостатності.”

“Чому саме в підлітковому та юнацькому віці починають спостерігатися реакції групування, і груповий процес йде особливо інтенсивно? Думаю, це пов’язано з тим, що діти шукають героя, якому вони хотіли б наслідувати. А як може стати героєм для дитини невдаха-батько, який зриває на ньому та пригніченій матері свою злість? Як може стати героїнею для дитини мати, яка у всьому потурає йому, ще нічого не заслуживши своїми справами, працює на нього на шкоду своїм інтересам, і він бачить тільки її спину, коли вона готує йому їжу чи прасує його білизну? Потрібно стати героєм для своєї дитини! А для цього відбутися на службі, уміти відстоювати свої інтереси, бути цікавим співрозмовником і людиною. Потрібно показати, а не розповісти дитині, як треба жити.”

“Поки дитина залишається в безпеці, їй слід дозволяти приймати власні неідеальні рішення, відчувати гіркоту невдач, радість пізнання та гордість за успіх.”

“Згадайте свою молодість. Але, допомагаючи своїм дітям, вимагайте, щоб вони й самі собі допомагали. У них не буде ні твердого характеру, ні сили волі, якщо вони не навчаться долати перешкоди. Пташка годує пташенят із дзьоба і при цьому вчить їх літати самостійно.”

“Якщо ви не встановлюєте своїм дітям жодних меж, то ви ідіот. [...] Хіпі, наприклад, не встановлюють меж. Хіпі вважають, що діти мають вільно пересуватися світом. «Мир вам, брати». Ледарі теж не встановлюють меж. Їм здається, що легше нічого не робити. Якби! Неспокійні матусі теж не встановлюють меж. Вони ні в чому не хочуть обмежувати своїх коштовних Тарквініїв зі страху, що це зашкодить крихкій самооцінці їхніх нащадків. [...] Слабаки теж не встановлюють меж, тому що вони хочуть стати не батьками, а друзями своїх дітей. [...] Усі ці люди рано чи пізно опиняються у мене в кабінеті [...]. Усі вони схвильовано ставлять одне й те саме запитання – чому їхні діти поводяться так жахливо? Дітям потрібні межі. Визначте правила, встановіть межі та дотримуйтеся їх якомога суворіше.”

“Чим ви щасливіші, тим щасливіші ваші діти. Це просте, але дуже важливе правило. Мені навіть здається, що це найважливіше правило з усіх. Ви маєте зберігати розсудливість за будь-яку ціну.”

“Подобається вам це чи ні, покарання — ефективний спосіб змінити поведінку. Як не дивно, саме страх покарання стримує багатьох із нас. Як я вже казав, більшість з нас пригальмує при вигляді поліцейської машини. Чому ми так робимо? Тому, що раптом згадуємо про безпеку, чи тому, що відразу думаємо про те, що отримаємо штраф? Зрозумійте мене правильно, я не кажу, що ми повинні замикати дітей у клітках із тухлою рибою чи відправляти їх до виправного табору для підлітків, але невже покарання — це справді так погано?”

“Якщо ви з тих батьків, хто домагався дисципліни за допомогою страху, коли діти ще були маленькими, то, якщо ви ще не в біді, скоро там опинитесь. Страх діє доти, доки діти не стануть більшими за вас. Як тільки вони перестануть боятися, вам кінець. Але не варто їх звинувачувати: якщо ви правите за допомогою страху, рано чи пізно вам доведеться за це відповісти, і це справедливо. Така доля всіх диктаторів.”

“Ми відчуваємо розчарування, коли дитина відрізняється від нашого уявлення про неї, і виходимо з себе, тому що вона дратує і весь час суперечить. Ми втрачаємо терпець, адже вважаємо, що їй не належить перечити. Іншими словами, нам важко усвідомлено та уважно підходити до виховання саме через невідповідність між Парадним Портретом, який існує лише у нашій уяві, та реальною дитиною з плоті й крові, яка живе поряд із нами.”

“Багато батьків, яким не вдалося реалізувати себе у особистих стосунках, виливають всю свою любов на дітей і тим самим псують їм життя.”