Дівчина не відпускає, і не зближується

Ми були парою уже 6 років, 4 з яких ми прожили разом . У кінці цього літа вона ініціювала розставання. У нас не було особливих протиріч, скандалів чи чогось подібного. Навпаки, усе здавалося звичайним, нормальним . Я приділяв їй увесь свій вільний час, робив усе, що вона хоче. Допомагав по роботі . Вона пішла до іншого хлопця, проте продовжувала жити зі мною, спати в одному ліжку, відверто фліртувати . В один момент це мене так вибісило, що я напав на її нового хлопця . Після вона з\'їхала . Місяць ми майже не спілкувалися . Тепер ми знову зустрічаємося, ми коханці . Вона досі живе з новим хлопцем, через його роботу вони майже бачаться. Я не хочу її відпускати. Проте я міг би її відпусти, якби відчував, що вона не хоче бути зі мною. Ми коханці, ми зустрічаємося як нормальна така пара . Вона каже, що розлюбила мене за рік до розставання. Ні про що подібне за весь цей рік вона не казала. Проте, як з\'ясувалося, вона мене любить. Вона це зрозуміла згодом . Вона каже, що любить мене не так, як чоловіка з яким хоче прожити усе життя. Вона не хоче повертатися, бо відчуває, що покине мене знову . Нового хлопця вона у серйоз не розглядає, а використовує його .
Це триває уже місяці три . Я так сильно її люблю, що відпускати не хочу . Вона мене любить, але наче й бути зі мною не хоче, а може й хоче. Версії постійно змінюється. Вона чудова дівчина. Я люблю її так само сильно, як і 6 років тому. Я так жити не можу, але і відпускати її не хочу . Мені дуже самотньо. Я переповнююся ненавистю і злобою до її нового хлопця. Я знаю, що він не винен, але я маю когось ненавидіти . Я б з радістю напав на нього ще раз . Я думаю про все це щоденно уже майже 5 місяців . Мені стає з часом лише гірше . Почалися емоційні перепади . Поруч з нею я щасливий. Без неї мене пожирає сум, злість, ревнощі, відчай . Я не можу позбутися всяких нехарактерних для мене думок.
Буду вдячний за пораду .