Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 9 годин тому: «Доброго дня Романе. Дуже співчуваю Вашому стану. Адже, коли так себе почуваєш, здається, саме життя зупинилося. Те, як Ви описуєте свій стан, дуже схоже на втрату сенсу життя і п»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 10 годин тому: «Доброго ранку! Ви пишете "В последние два месяца усились визуализации на различные негативные ситуации..." Я правильно Вас зрозуміла, візуалізації були і раніше? Просто тепер так»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 11 годин тому: «Добрий день. Похоже вы пытаетесь и возможно в перспективе хотели бы посмотреть на себя и на отца реалистично, принять себя и его. На данном этапе, вы смотрите с позиции травмы. Опр»
Питання від: Надія Вік: 35

Загинув на війні однокласник...

Загинув на війні мій однокласник. Про нього у мене багато теплих спогадів... Сприйняла цю новину боляче.
Але мене вразили і здивували очікування інших моїх же однокласників у зв'язку з цією трагічною подією.
Мені написав повідомлення один із них (він наразі проживає за кордоном), що, мовляв, треба ж зібрати кошти на вінок, а ще фінансово підтримати маму загиблого, зв'язатися з класними керівниками і т.п. Він готовий здати на все це гроші, "тільки скажіть скільки і кому" І не тільки він, а ще мінімум п'ятеро однокласників із ним...
Тобто із нашої переписки у мене склалося враження, що вони це вже обговорили і чомусь вирішили, що маю цим зайнятися я. Чому я? Напевно, тому, що я була відмінницею у класі, активісткою і т.п.
Але мене це обурило. Це якесь перекладання відповідальності на когось. Всі -- давно дорослі люди! Це не школа, і я давно не староста класу...
Я відписала йому, що вважаю, кожен із однокласників, який матиме змогу приїхати на похорон -- зробить це, із квітами і вінком, чи ще щось... Знову ж таки! Кожен сам для себе вирішує, як він вшанує в цей день нашого однокласника. А так, складається враження, що всі чекали, поки я цим питанням займусь. І вже увечері, перед самісіньким похороном, стали мені написувати і "продавлювати".
Чи відчуваю я тепер якусь провину, що відмовила їм - ні!
АЛЕ. Шановні психологи! Я готова до будь-якої і критики і оцінки ситуації.
Бо, якщо я вам пишу зараз, то напевно не все так однозначно у моєму сприйнятті цієї історії....
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Співчуваю вам... Зараз ми всі живемо в болю... Тому будь-які реакції - нормальні. Люди, коли вони отримують гіркі новини, можуть впадати в дитячі стани. Вас памятають як «маму». Тому так до вас... Але ви маєте повне право відмовитися і запропонувати комусь іншому це робити... Кожен оцінює, що може в даній ситуації.
...
Вітаю, Надіє. Співчуваю Вам.
Ваше обурення щодо тиску зі сторони колишніх однокласників та спроби повернути Вас до ролі старости класу цілком природнє. Я б навіть сказала, що це здорова реакція самодостатньої особистості. Ви давно вийшли з тієї ролі, продовжили розвиватись та стали позиціонувати себе в абсолютно інших соціальних ролях. На відміну від Ваших однокласників Ви не регресували в цій ситуації в підлітковий вік, а залишись у дорослій теперішній позиції.
Ви справедливо можете себе похвалити, що вистояли перед груповим тиском та знайшли в собі ресурс сказати "ні".
...
Не совсем по поводу чего вы переживаете в плане общения с одноклассниками и их идеей все организовать вашими руками.
Вы правильно заметили, что это подлежит обсуждению, что вы не вызывались это все организовывать, вины нет и это замечательно. Но что тогда есть?
Раздражение это маркер того, что нарушены ваши границы и они были нарушены. Вы из отстояли и это замечательно. Но вы не очень себя чувствуете. И тогда важно обратить внимание с какими чувствами, мыслями вы сталкиваетесь? Что больше всего цепляет?
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 383583 для Яна Кіркеснер

Дуже дякую Вам, пані Яно, за таку відповідь. Те, що Ви описали, справді я так і відчула: незрілі 35-річні хлопчики шукали, на кого б звалити всі відповідні, пов'язані з похороном, клопоти! При тому, що один із них 100% мав їхати на церемонію прощання. Чому б їм, чоловікам, не об'єднатися і все гуртом вирішити. Але ж ні, є я, жінка....
Мене це здивувало. І справді ніби вони не еволюціонували і не вийшли з дитячої позиції.
Дякую Вам. Зрозуміла, що я на правильному шляху.
Доброго дня Надіє.
Глибокі співчуття Вам та рідним Вашого загиблого однокласника На превеликий жаль, на сьогоднішній день - це наша невтішна реальність.
Власне, колеги дали чіткі визначення Вашого правильного рішення, і, здавалося б, тему можна закрити. Але, як на мене, "зависла" Ваша деяка розгубленість, невпевненість у собі та своїх діях:
" АЛЕ. Шановні психологи! Я готова до будь-якої і критики і оцінки ситуації.
Бо, якщо я вам пишу зараз, то напевно не все так однозначно у моєму сприйнятті цієї історії....".
І це лише словами-підтримкою психологів навряд чи можна "закрити". Адже, стосується, безпосередньо, Вашого внутрішнього відчуття, сприйняття себе в цій ситуації і самої ситуації. Бо, як на мене, однокласники, в даний момент відіграють роль певних статистів, що створили для Вас якусь дуже важливу мізансцену.
Якщо я правильно зрозуміла, протягом багатьох років Ви несвідомо відігравали роль того, хто за все і за всіх несе відповідальність. Роль такої собі матусі, рятівниці, організаторши, яка все тягне на собі. А така ідентифікація себе сама по собі не з'являється, отже, і навряд чи, сама по собі може зникнути.
Те, що дана ситуація була певним тестом, перевіркою на вміння чітко окреслювати власні кордони - зрозуміло. Адже, коли ми вже повністю змінили свої внутрішні підсвідомі установки та моделі поведінки, такі ситуації.просто не з'являється, або ж - не "чіпляють нас". Отже, щось всередині Вас все ж залишилося з того ж дитинства. І саме це "щось* "муляє" Вам.
До речі, як у Вас, загалом, складаються стосунки з чоловіками?
...
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.