Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
question author 6 хвилин тому: «Реакція на відповідь № 392138 для Юлия Мишакина (Ластик) Дякую за відповідь та Ваші думки! Тобто, переважно ці слова опираються саме на прагматиз»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 9 хвилин тому: «Ви переживаєте неймовірно складний період, і те, що ви відчуваєте зараз — тривогу, страх, розгубленість і навіть спротив — це абсолютно природна людська реакція. Ви не просто адапт»
Юлия Мишакина (Ластик)
Юлия Мишакина (Ластик) 14 хвилин тому: «Доброго дня! Цікаве питання, поділюся своїми міркування на тему) З одного боку, ми дійсно можемо говорити що слова "назавжди", "ніколи" і т.д. є словами-глобалізаторами, яких»
Питання від: Виктория Вік: 21

Отношения с сыном мужа.

Здравствуйте!
Прошу помощи. У моего мужа есть сын, 7 лет. Некое время он живет с нами, и будет жить в дальнейшем скорее всего. Я к нему отношусь хорошо, как к младшему брату (все таки ощущая разницу в возрасте не могу сказать что как к сыну) я забочусь о нём, воспитываю. Но в то же самое время меня периодически накрывает, я по отношению к нему стаю какая то раздражительная. Слишком резко реагирую на его промашки по сути обыденные. Два дня в неделю так бывает примерно. Я его люблю. Но морально мне почему то тяжело. Я хочу своих детей, очень хочу. Но пока нет возможности, так как финансово и так еле муж вытягивает на нас..
В тоже время мне тяжело от того, что у малого сейчас кризис 7летки, как я понимаю. Он часто выводит. Упертый. И в отличие от мужа на меня это больше влияет, ведь у меня нет этого чувства безупречной родительской любви к нему. Я люблю его, но не так как он. Не знаю как с этим мириться, будет ли меняться что то со временем и в какую сторону.. И волнуюсь за малого, я ему сейчас вместо мамы, и боюсь что бы он не чувствовал моих нападок раздражения.. Хотя знаю что чувствует.. После этого я долго упрекаю себя, а потом опять. Все по кругу. Как быть с этими чувствами?
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?

Відповіді психологів

Добрый день,
ребёнок общается с биологической матерью? И какие у Вас с ним вообще отношения - делиться ли он чём-то своим с Вами, проводите ли Вы вместе свободное время?
Доповнення від автора питання ·
Ну он пол года как с нами живёт, его мама приезжала раза два. Иногда созваниваются, раз в недельку. Но, в принципе, она уже все меньше и меньше контактирует с ним.
Отношения у меня с ним - хорошие, но он уже полностью меня вопринимает как родителя. Я у него сформировала много нужных навыков и привычек (чистить зубы, убирать одежду, делать уроки, собирать портфель). В тоже время только мне он недавно рассказал что ему нравится девочка в классе, и попросил ни маме ни папе не говорить. Мы все время вместе. Я не работаю, что бы была возможность его водить кроме школы на кружки ещё. Много общаемся. Он часто говорит мне что любит меня, и я тоже ему говорю.

Но вот сейчас только утром опять проблема. Опять накрыло. Школа была на карантине, две недели. И я уже подустала от этого карантина. Все же школа занимает его на пол дня. И вот утро, сегодня, пора идти в школу. Я приготовила завтрак, чай с собой приготовила как всегда. Муж пошел его будить (он по пути на работу в школу заводит), и увидел что малого стошнило ночью. Он в такие моменты спросоння не может сразу сказать что ему плохо, а обратно спать ложиться. Я за него переживаю, но в тоже время меня сразу такая злость взяла. Ведь стошнило то я знаю от чего, мы вчера с мужем долго пытались пробить его упертость, по поводу количества съеденных конфет, а он уперся и всё. "Хочу!" и до истерики. Вот и получилось. Он в последнее время пытается буд то учиться отстаивать свое мнение, по мелочам, и когда упирается, то просто намертво.
И меня вот опять раздражение накрыло. Муж хоть всё убрал что было запачкано в комнате, белье спаковал и отнес в химчистку, но меня вдруг начало тошнить от самого "чужого" запаха рвоты. Хотя это второй раз за пол года, первый раз когда он не то сьел я сама даже убрала и нормально. А тут.. Не понимаю что во мне изменилось. И как быть.

Словно на два разных человека разделилась. Того что очень любить малого, хочет вкладывать в него всю себя, ухаживать, воспитать достойно.
И на того кого он начинает выбешивать, раздражать..
Доповнення від автора питання ·
Когда накрывает думаю о том что я устала.. Что хочу что бы все было как раньше когда он жил с мамой и к нам приезжал раз в неделю-в две недели.. Но потом понимаю что это тупик. Ведь сама знаю что не могу отдать его его же маме. Ведь она совсем о нем не думает. Она совсем им не занималась, а лишь гуляла, работала. Ни правил, ни воспитания, ни режима сна, ничего.
Просто отчаянье..
Я понимаю что кроме меня ему никто не может помочь.. Бабушки и дедушки все его далеко. Да и особо они им и не интересуются.
Хочется какого то второго дыхания поймать. Ведь так же и бывают моменты когда я просто понимаю что хочу прям его расцеловать, что обожаю его. То есть тоже самое но в обратную сторону. Но почему то их все меньше и меньше. И я не могу найти связь, чем такие позитивные чувства были спровоцированы что бы вновь ими "зарядиться"
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.

Пов'язані матеріали

Більше питань та статей на цю тему.

Пов'язані питання