Питання від:
ЯкавжеЄ
Вік:
28
Відчуття провини
Доброго дня!
З чоловіком знаємося вже давно (більше 7 р). 2.5 р. одружені. На один рік мали перерву, в той час у мене був інший хлопець (всього 3 місяці). (Тепер я зрозуміла, що тоді мені не вистачало уваги, ніжності, чого я добрала в колишнього, відповідно і змогла зійтися зі своїм тепершнім чоловіком знову). Він був старший на кілька років, але досить досвідченіший. Багато в чому, можна сказти, "відкрив мені очі", як і в загальному житті, так і в стосунках. Потім ми розійшлися. Причина банальна - він хотів сексу, а я була не впевнена в ньому. (Єдиний чоловік, з яким я мала секс - це мій теперішній чоловік. І зараз починає з*являтися зацікавленість: "А як то з іншими чоловіками? Зокрема, як воно могло бути з колишнім?")
Довгий час ми не бачилися, все здавалося забуто. Після двох років зустрілися. Я зрозуміла, що маю до нього якісь ще почуття (не можу сказати, що вони дуже сильні, але теплі:)). Він сказав, що теж ще має почуття. Зустрічалися кілька разів. Він хоче сексу, а мені "не дозволяє" мій статус (заміжньої) і совість. І коли ставлю на ваги чоловіка і його - розумію, що всі плюси у чоловіка, але надзвичайно мене тягне до колишнього. Той ясно дав зрозуміти, якщо не буде сексу - не буде нічого більше. Хоча я й усвідомлюю, якщо й секс буде - то не означає, що буде щось більше. Але найголовніше, що після кожного разу, коли ми бачимося і в нас нема сексу - він вміє то подати так, що я відчуваю себе винною. І це відчуття провини мене просто з*їдає зсередини, хоча до останньої клітини свого тіла розумію, що ні в чому перед ним не винна. І оце відчуття провини впливає на мій настрій. Останнім часом я постійно засмучена, часто навіть не хочеться злазити з ліжка і щось робити, сльози самі по собі лиються, годі зупинити. Чоловік звичайно запитує "що сталося", та ж не можу йому розказати ось цих всіх деталей. Коли пишу колишньому - зазвичай ігнорить, і це ще більше підсилює відчуття провини. Хочу позбутися цього. Але тут же з*являється страх: "як то я його позбудуся? то ж означає, відпустити все, що в нас було доброго, ніжного, приємного". І тут же розумію, що ці стосунки нічого доброго не приносять (окрім задоволення в 2 години, поки ми з колишнім разом і поки не починаємо розмови про секс, якого в нас знову не буде), лише розчарування, роздратованість, підсилюють невпевненість в собі, сіють вагання "чи потрібно було мені вже того заміж", починаю шкодувати за втраченими можливостями/часом/людьми.
З чоловіком знаємося вже давно (більше 7 р). 2.5 р. одружені. На один рік мали перерву, в той час у мене був інший хлопець (всього 3 місяці). (Тепер я зрозуміла, що тоді мені не вистачало уваги, ніжності, чого я добрала в колишнього, відповідно і змогла зійтися зі своїм тепершнім чоловіком знову). Він був старший на кілька років, але досить досвідченіший. Багато в чому, можна сказти, "відкрив мені очі", як і в загальному житті, так і в стосунках. Потім ми розійшлися. Причина банальна - він хотів сексу, а я була не впевнена в ньому. (Єдиний чоловік, з яким я мала секс - це мій теперішній чоловік. І зараз починає з*являтися зацікавленість: "А як то з іншими чоловіками? Зокрема, як воно могло бути з колишнім?")
Довгий час ми не бачилися, все здавалося забуто. Після двох років зустрілися. Я зрозуміла, що маю до нього якісь ще почуття (не можу сказати, що вони дуже сильні, але теплі:)). Він сказав, що теж ще має почуття. Зустрічалися кілька разів. Він хоче сексу, а мені "не дозволяє" мій статус (заміжньої) і совість. І коли ставлю на ваги чоловіка і його - розумію, що всі плюси у чоловіка, але надзвичайно мене тягне до колишнього. Той ясно дав зрозуміти, якщо не буде сексу - не буде нічого більше. Хоча я й усвідомлюю, якщо й секс буде - то не означає, що буде щось більше. Але найголовніше, що після кожного разу, коли ми бачимося і в нас нема сексу - він вміє то подати так, що я відчуваю себе винною. І це відчуття провини мене просто з*їдає зсередини, хоча до останньої клітини свого тіла розумію, що ні в чому перед ним не винна. І оце відчуття провини впливає на мій настрій. Останнім часом я постійно засмучена, часто навіть не хочеться злазити з ліжка і щось робити, сльози самі по собі лиються, годі зупинити. Чоловік звичайно запитує "що сталося", та ж не можу йому розказати ось цих всіх деталей. Коли пишу колишньому - зазвичай ігнорить, і це ще більше підсилює відчуття провини. Хочу позбутися цього. Але тут же з*являється страх: "як то я його позбудуся? то ж означає, відпустити все, що в нас було доброго, ніжного, приємного". І тут же розумію, що ці стосунки нічого доброго не приносять (окрім задоволення в 2 години, поки ми з колишнім разом і поки не починаємо розмови про секс, якого в нас знову не буде), лише розчарування, роздратованість, підсилюють невпевненість в собі, сіють вагання "чи потрібно було мені вже того заміж", починаю шкодувати за втраченими можливостями/часом/людьми.
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
