Question by:
ЯкавжеЄ
Age:
28
Відчуття провини
Доброго дня!
З чоловіком знаємося вже давно (більше 7 р). 2.5 р. одружені. На один рік мали перерву, в той час у мене був інший хлопець (всього 3 місяці). (Тепер я зрозуміла, що тоді мені не вистачало уваги, ніжності, чого я добрала в колишнього, відповідно і змогла зійтися зі своїм тепершнім чоловіком знову). Він був старший на кілька років, але досить досвідченіший. Багато в чому, можна сказти, "відкрив мені очі", як і в загальному житті, так і в стосунках. Потім ми розійшлися. Причина банальна - він хотів сексу, а я була не впевнена в ньому. (Єдиний чоловік, з яким я мала секс - це мій теперішній чоловік. І зараз починає з*являтися зацікавленість: "А як то з іншими чоловіками? Зокрема, як воно могло бути з колишнім?")
Довгий час ми не бачилися, все здавалося забуто. Після двох років зустрілися. Я зрозуміла, що маю до нього якісь ще почуття (не можу сказати, що вони дуже сильні, але теплі:)). Він сказав, що теж ще має почуття. Зустрічалися кілька разів. Він хоче сексу, а мені "не дозволяє" мій статус (заміжньої) і совість. І коли ставлю на ваги чоловіка і його - розумію, що всі плюси у чоловіка, але надзвичайно мене тягне до колишнього. Той ясно дав зрозуміти, якщо не буде сексу - не буде нічого більше. Хоча я й усвідомлюю, якщо й секс буде - то не означає, що буде щось більше. Але найголовніше, що після кожного разу, коли ми бачимося і в нас нема сексу - він вміє то подати так, що я відчуваю себе винною. І це відчуття провини мене просто з*їдає зсередини, хоча до останньої клітини свого тіла розумію, що ні в чому перед ним не винна. І оце відчуття провини впливає на мій настрій. Останнім часом я постійно засмучена, часто навіть не хочеться злазити з ліжка і щось робити, сльози самі по собі лиються, годі зупинити. Чоловік звичайно запитує "що сталося", та ж не можу йому розказати ось цих всіх деталей. Коли пишу колишньому - зазвичай ігнорить, і це ще більше підсилює відчуття провини. Хочу позбутися цього. Але тут же з*являється страх: "як то я його позбудуся? то ж означає, відпустити все, що в нас було доброго, ніжного, приємного". І тут же розумію, що ці стосунки нічого доброго не приносять (окрім задоволення в 2 години, поки ми з колишнім разом і поки не починаємо розмови про секс, якого в нас знову не буде), лише розчарування, роздратованість, підсилюють невпевненість в собі, сіють вагання "чи потрібно було мені вже того заміж", починаю шкодувати за втраченими можливостями/часом/людьми.
З чоловіком знаємося вже давно (більше 7 р). 2.5 р. одружені. На один рік мали перерву, в той час у мене був інший хлопець (всього 3 місяці). (Тепер я зрозуміла, що тоді мені не вистачало уваги, ніжності, чого я добрала в колишнього, відповідно і змогла зійтися зі своїм тепершнім чоловіком знову). Він був старший на кілька років, але досить досвідченіший. Багато в чому, можна сказти, "відкрив мені очі", як і в загальному житті, так і в стосунках. Потім ми розійшлися. Причина банальна - він хотів сексу, а я була не впевнена в ньому. (Єдиний чоловік, з яким я мала секс - це мій теперішній чоловік. І зараз починає з*являтися зацікавленість: "А як то з іншими чоловіками? Зокрема, як воно могло бути з колишнім?")
Довгий час ми не бачилися, все здавалося забуто. Після двох років зустрілися. Я зрозуміла, що маю до нього якісь ще почуття (не можу сказати, що вони дуже сильні, але теплі:)). Він сказав, що теж ще має почуття. Зустрічалися кілька разів. Він хоче сексу, а мені "не дозволяє" мій статус (заміжньої) і совість. І коли ставлю на ваги чоловіка і його - розумію, що всі плюси у чоловіка, але надзвичайно мене тягне до колишнього. Той ясно дав зрозуміти, якщо не буде сексу - не буде нічого більше. Хоча я й усвідомлюю, якщо й секс буде - то не означає, що буде щось більше. Але найголовніше, що після кожного разу, коли ми бачимося і в нас нема сексу - він вміє то подати так, що я відчуваю себе винною. І це відчуття провини мене просто з*їдає зсередини, хоча до останньої клітини свого тіла розумію, що ні в чому перед ним не винна. І оце відчуття провини впливає на мій настрій. Останнім часом я постійно засмучена, часто навіть не хочеться злазити з ліжка і щось робити, сльози самі по собі лиються, годі зупинити. Чоловік звичайно запитує "що сталося", та ж не можу йому розказати ось цих всіх деталей. Коли пишу колишньому - зазвичай ігнорить, і це ще більше підсилює відчуття провини. Хочу позбутися цього. Але тут же з*являється страх: "як то я його позбудуся? то ж означає, відпустити все, що в нас було доброго, ніжного, приємного". І тут же розумію, що ці стосунки нічого доброго не приносять (окрім задоволення в 2 години, поки ми з колишнім разом і поки не починаємо розмови про секс, якого в нас знову не буде), лише розчарування, роздратованість, підсилюють невпевненість в собі, сіють вагання "чи потрібно було мені вже того заміж", починаю шкодувати за втраченими можливостями/часом/людьми.
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
