Складна ситуація на роботі

Доброго вечора!

СКЛАДНА СИТУАЦІЯ НА РОБОТІ

Ви впевнені, що складна ситуація саме на роботі? Бо, з огляду на Ваш текст, ситуація у Вас з почуттями.

Напевно, найкраще було все це якщо не відпустити, то залишити як є.

А є, з Ваших слів, симпатія. Колега Вам дуже подобається. Натомість, подобається не дорівнює кохаю. Чи не так?

Чи краще все ж таки дослухатися почуттів?

Вірогідно, у Вас є бачення, що під собою містить вислів "дослухатись до почуттів." Поділіться, щоби можна було Вас чіткіше зрозуміти.

Все було б добре, якби вона не була одружена, про що сама сказала

В разі розвитку службового роману, можливі декілька варіантів.
Перший - ви коханці і всіляко намагаєтесь приховати цей зв'язок від своїх половинок.
Другий - з розвитком взаємин хтось з вас відчув і зрозумів, що перспектив нема, почуття згасли, а ви обоє вже розлучились. Що далі - таке собі не буденне питання?
Є й інші сценарії. Поки що залишим їх за дужками, щоби уважніше придивитись до зазначених.

я в цивільному шлюбі… цього року народилась дитина.

Цивільна дитина і немовля Вам дорогі і цінні? Можете наважитись їх обманювати або кинути?

Отже, вирішувати, що робити - можете лише Ви. Психологи можуть допомогти розібратись у Ваших коливаннях, мотивах, а також у схильностях до побудови взаємин.

Відредаговано автором 26-12-2025 19:22:35

Доброго вечора!
Ви пишете, що "Подобаюсь своїй колезі, вона цього не приховує. Вона те мені дуже подобається. Не дивлячись на різницю у віці, колега доросла не по роках.."
Власне, різниця у віці навряд чи може бути занадто сильною перепоною для того, щоб створити глибокі та серйозні стосунки. Хіба що за такими стосунками можуть стояти якісь давнішні незакриті гештальти з тими ж батьками. Наприклад, якщо жінка набагато старша, потрібно дуже серйозно розібратися з тим, чи не є це наслідком якихось проблем у стосунках з матір'ю.
Далі Ви пишете:
"Все було б добре, якби вона не була одружена, про що сама сказала, а також я в цивільному шлюбі… цього року народилась дитина".
Судячи з усього, утворився так званий "любовний трикутник". А трикутники утворюються тоді, коли чогось в сімейних стосунках не вистачає - з одного боку, а з іншого - немає розуміння, для чого створюється сім'я і для чого вона потрібна.
От Ви пишете, що у Вас народилася дитина в громадському шлюбі... Зрозуміло, що чоловік та дружина мають ті стосунки, які хочуть мати, але чому має страждати дитина? Вона ж не винна в тому, що батьки не можуть визначитися між собою. Насправді, сім'ї і створюються заради того, щоб дитина могла рости в любові та злагоді.
До речі, в які стосунки між Вашими батьками?
Насправді, не в компетенції психологів давати оцінку Вашим вчинкам та вчинкам тієї жінки, яка набагато Вас старша і, по факту, готова зруйнувати сім'ю, де тільки народилася дитина.
Психологи можуть лише спробувати допомогти Вам розібратися в собі і дати самостійно визначення тому, що відбувається з Вашим життям. Бо це Ваше життя і його Вам жити.
І одразу напрошується запитання, а чому дитина народилася не в шлюбі? Ви не готові взяти відповідальність за дитину та її маму? Адже, дитина потребує саме Вашої допомоги та захисту, власне, як і мама дитини, яка повинна зараз приділяти максимум часу малюку і сама працювати не може, щоб цю дитину всім забезпечити. Ви готові їх кинути? Ви добре знаєте свою співробітницю? Вас не напружує, що вона готова зраджувати того чоловіка, з яким зараз живе? І чи не стане зраджувати Вас так само, як вона готова зраджувати теперішнього свого чоловіка? Ви впевнені, що між вами та сама дружба і стосунки, на які не вплинуть проблеми побуту, вік, стреси, відсутність сексу (адже, з віком сексуальна потреба згасає і це нормально. Так само, як сексуальна потреба у жінки стає меншою, коли народжується дитина. Бо всі сили ідуть на турботу про немовля).
Ви впевнені, що у Вас глибокі почуття, заради яких можна кинути сім'ю, а не просто сексуальна привабливість старшої за Вас жінки?

Відредаговано автором 28-12-2025 18:46:00

Те, що ви описуєте, виглядає як дуже жива й чесна людська ситуація. Тут немає “правильних” чи “неправильних” почуттів. Те, що між вами виникла симпатія й притягання — природно, особливо коли обоє перебуваєте у вразливому, підвішеному стані.
Водночас важливо помітити: ви не лише відчуваєте, а й усвідомлюєте контекст — наявні стосунки, дитину, відповідальність. Це говорить про вашу внутрішню зрілість і здатність чути себе не лише на рівні імпульсу, а й на рівні цінностей.
Я б не радила ні «придушувати» почуття, ні «обов’язково йти за ними». Натомість я б запропонувала вам залишитися з цими почуттями поруч, без поспіху діяти. Дати собі простір відчути:
що саме вас так приваблює в цій жінці;
чого вам зараз бракує у власному житті;
і якою ціною для вас може обернутися кожен із виборів.
Іноді почуття приходять не для того, щоб їх реалізувати, а для того, щоб щось про себе зрозуміти. Якщо ви здатні витримати цю напругу, не руйнуючи ані себе, ані інших, це вже важливий крок у бік відповідальності перед собою.
Рішення не обов’язково має бути негайним. Довіра до себе починається з дозволу чути всі свої переживання, а не лише ті, які здаються безпечними.