Як припинити ображатись?

Образа виникає, коли Ви очікуєте на певну поведінку чи відношення значимої для Вас людини. Натомість отримуєте щось протилежне, що не відповідає Вашому уявленню про те, як людина мала себе повести. І це конкретно псує вам настрій, адже зачепили почуття Вашої власної гідності. При цьому Ви не говорите людині, яка Вас образила, про все те, що з Вами відбувається після певної ситуації. Але подумки знову і знову до неї повертаєтесь, прокручуєте її в своїй голові десятки, а то й сотні разів. Ви злитесь на того, хто Вас образив, і співчуваєте собі.

І начебто з однієї сторони Ви намагаєтесь підтримати себе, коли думаєте про те, що не заслуговуєте на подібне відношення, що це інша людина Вам нашкодила і має отримати покарання за свій негідний вчинок. Але з іншої сторони проблема виникла саме у Вас, гірше стало Вам. Як тільки Ви згадуєте про образу, Ви починаєте концентруватись на думках, пов’язаних з цією ситуацією, направляєте на них свою енергію замість того, щоб робити для себе щось корисне, радіти чи відпочивати. А людина, що вас образила, пішла жити своїм життям. Можливо, взагалі забула про свій вчинок або навіть не здогадується, що з Вами відбувається після розмови.

У Вас же стійкий стрес, який негативно впливає на ваш організм. Крім того, образи часто накопичуються. Якщо Ви схильні ображатись, будуть знаходиться люди, на яких буде за що ображатись. Або навіть з однією й тією ж людиною будуть періодично виникати ситуації, після яких Ви будете відчувати образу. З часом психо-емоційне напруження може призводити до виснаження і фізичних захворювань. Напевно, Ви чули про психосоматику. Так от, регулярні образи можуть призводити до психосоматичних захворювань. Якщо психіка не справляється з навантаженням, включається тіло, яке приймає удар на себе.

Можливо, у Вас виникає питання, чому все це з Вами відбувається. І головне, чи можна взагалі припинити ображатись? Давайте розбиратись по черзі.

Вперше образа виникає у дитини в ранньому віці, коли вона чимось невдоволена, злиться на дорослих, але боїться поводити себе агресивно, адже у неї вже був досвід, коли її карали за прояв злості. Причому не обов’язково били чи сильно кричали. Могли почати її ігнорувати, поводили себе прохолодно. І у дитини з’являвся страх, що батьки перестали її любити із-за агресивної поведінки. А для малої дитини втратити любов батьків рівносильно смерті. Адже вона не зможе самостійно вижити без їх піклування. На несвідомому рівні вона відчуває, що батьки піклуються про неї, тому що люблять.

Саме з цієї причини дитина не дозволяє собі відкрито злитись на дорослих в ті моменти, коли боїться втратити їх любов. Вона направляє злість всередину себе, так як для неї це безпечніше. Головне, щоб батьки продовжували її любити. Вона ще не вміє конструктивно говорити про своє незадоволення чи страждання, може тільки плакати, кричати, кидати або ламати іграшки, когось бити. Але якщо батькам це дуже не подобається, то замість реальних дій вона починає фантазувати, що б вона могла зробити, якби за це не було покарання, жаліти себе і гірко плакати, залишившись наодинці зі своїм болем. Таким чином дитина захищає себе від найгіршого, що б з нею могло статись.

Тобто можна сказати, що звичка ображатись родом з дитинства. З таким способом реагувати на негідне ставлення до себе людина зростає, він фіксується в її психіці як цілком прийнятний. Так, це дискомфортно, боляче, але при цьому з тобою будуть і далі продовжувати стосунки, якщо не поводиш себе агресивно. Хоча доросла людина насправді вже не залежить так сильно від партнера, друга чи керівника, та все одно вона боїться проявити злість. Дитина виросла, але спосіб взаємодії зі світом залишився колишнім.

Що відбувається в той момент, коли Ви ображаєтесь? Ви випадаєте з контакту, припиняєте спілкування і залишаєтесь наодинці з собою. Таким чином ви начебто караєте людину, яка вас образила, коли відмовляєте їй у розмові, не з’ясовуєте, що між вами відбувається. Але в цей момент контакт між вами розривається, ви закриваєтесь від іншого.

Якби ви дозволили собі проявити злість, відбувся б якийсь рух у ваших відносинах, могло б з’явитись щось нове. Але якщо Ви обираєте образу, ви їх заморожуєте. Тобто злість є контактним почуттям, яке притаманне кожній людині. Але не всі дозволяють собі його проявляти. Якщо для Вас відкрито злитись неприйнятно, будьте готові до того, що злитись будуть на Вас. І Ви також будете гніватись, але не показувати цього. Образа – це злість, яку Ви розміщуєте всередині себе.

Можливо, у вас склалось враження, що я закликаю до агресивної поведінки. Але це не так. Людина, яка поводить себе агресивно, і так вміє це робити, їй не буде цікаво про це читати. А людина, для якої злість – це табу, то навіть якщо вона дізнається, що для неї було б корисно хоч трохи більше собі дозволяти в цьому плані, і навіть якщо вона захоче це робити, вона має пройти певний шлях, щоб спробувати поводити себе по-новому. Але це реально, якщо є бажання щось міняти в своєму житті. Цьому можна навчитись, звернувшись до психолога з відповідним запитом.

І навіть якщо Ви ще не готові працювати з психологом, ви вже можете почати свій шлях до звільнення від образ, якщо будете з нового ракурсу дивитись на себе, свою реакцію в конфліктних ситуаціях. Звертати увагу на людей, які поводять себе більш відкрито, приміряти їх поведінку на себе. Можливо, через деякий час ви зможете так відреагувати на спробу вас образити, як раніше не вміли. Але потрібно усвідомлювати, що людська психіка змінюється досить повільно. Якщо ви звикли ображатись протягом 20, 30 чи 40 років, ви не станете іншою людино, прочитавши одну чи навіть 10 статей про образи. Це досить складний і довгий процес, далеко не все буде виходити з першої спроби. Та надія є. І Вам вирішувати, чи будете щось міняти в своєму житті.

Додано на сайт 2024-01-30 в 08:41:01