Під одним дахом з алкоголіком

В цій статті я хочу поговорити не про алкоголізм чи алкоголіків, а про тих, хто живе із залежними людьми, про дружин, дітей, батьків алкоголіків та наркоманів. Співзалежні люди проживають схожі почуття/емоції, подібні ситуації, що і залежні. Ніби дзеркалять їх життя. (В цьому випадку я говоритиму про співзалежність не в повному її значенні, а лише тих, хто залежний від залежного. Sorry, за тавтологію.) Також не наполягатиму на 100% істинності своїх тверджень, так як не мала задоволення мати "спільний дах" з алкоголіком. Хоча... Були моменти в житті, що ж...

Як же живеться близьким із залежними від речовини? Як це любити того, кого ненавидиш, і люто ненавидіти того, кого треба любити? Тут багато гніву та злості. Злості на нього/неї, злості на себе, бо не можеш нічого змінити, на людей, що тим чи іншим боком підтримують алкоголізм близької людини чи повчають/засуджують вашу бездіяльність. Гніватись, то добре, якщо є можливість його розмістити, прожити. Але в стосунках з алкоголіком це неможливо.

В нездоровому злитті (залежного з речовиною, співзалежного із залежним) завжди присутні сором, почуття провини, образа. Хочеться приховати неприємну реальність, виправдати себе, уникнути осуду, повчань, критики. Так як залежний повністю не бачить реальності, живе у своєму придуманому світі, то і відповідальність за своє життя не бере, перекладає (через звинувачення, як варіант) на того, кого вважає винним: батьків, дружину, начальника, систему... Залежний не дотримується обіцянок, обманює. Біля нього неможливо прожити свою душевну біль. Близьким, щоб постійно не проживати сором, провину, доводиться самоізолюватись, вони опиняються сам на сам зі своїми проблемами, які, до речі, вже теж не мають змоги адекватно оцінити, не бачать альтернативи, дійсність обмежена. В алкоголіків реальність формується речовиною, а у співзалежних життя повністю залежить від того, які стосунки з алкоголем/наркотиками їх чоловіка/жінки/батька/сина... І вони також не беруть відповідальність за своє життя, намагаються змінити іншого, звинувачують залежного, їх батьків, друзів, систему, себе...

В сім'ї, де живе залежний, завжди присутній страх та невпевненість. Відчуття, що це "я якийсь не такий, якщо моя дитина/дружина/чоловік/батько п' є". Алкоголік також себе відчуває не такий як усі, шукає підтримки серед собі подібних. Як і, до речі, діти, що почуваються "не такими". Це замкнене коло.

Співзалежні часто в своєму бажанні врятувати, допомогти, змінити все, намагаються маніпулювати алкоголіком - демонстративно протестують, показово ідуть з дому. За що незабаром відгрібають по повній. Той, ким зманіпулювали, буде мститись у тій формі, яка йому доступна.

І, як наслідок, така постійна нерезультативна боротьба, намагання вижити в постійному стресі, призводить до вигорання. Людина "виключає" неприємні відчуття, втомлюється боятись, соромитися, винуватитись. На жаль, не існує окремої кнопки на "погані і хороші" почуття, тому разом з неприємними відчуттями зникають і радість, ніжність, сум, щастя... Такий стан ще називають "синдромом навченої безпорадності".

(Психолог М. Селігман винайшов цей феномен проводячи досліди над собаками. Суть досліду: собак в клітках били електричним струмом, що супроводжувався високим звуком. Через деякий час клітки відкрили і очікували, що собаки, почувши характерний звук, будуть втікати, щоб не отримати удар током. Проте всі собаки залишились на місці і лише скиглили. Відкриті дверцята клітки для них не вбачалися порятунком).

Людина з набутим "синдромом навченої безпорадності" стає пасивною до свого життя, не намагається щось змінити, не робить спроб уникнути небезпеки, покинути ситуацію, що загрожує її життю чи здоров'ю, не вірить у власні сили.

В цій статті я намагалась звернути увагу, що співзалежна людина проходить подібний до алкоголіка чи наркомана шлях, являється ніби дзеркалом його (в гіршому випадку також починає вживати). І обоє в своєму злитті цього не бачать. Тому засуджувати, повчати їх сенсу ніякого немає. Це все про вибір. Співзалежний має зробити вибір за СВОЄ життя, взяти відповідальність за СВІЙ вибір, починаючи з розуміння, що його вини у тому, що вибирає алкоголік немає. Для цього варто звертатися за підтримкою/допомогою для СЕБЕ до спеціалістів.

Опубликовано 2022-02-16 в 22:56