Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
Наживо:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 2 години тому: «Здравствуйте, Роман! цитата: «Утрата интереса к жизни, пустота и апатия» Примите мои слова сочувствия и поддержки! Расскажите, когда впервые почувствовали утрату интереса к жизн»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 2 години тому: «Юлия, Вы спрашивали цитата: «прошу помочь понять что со мной?» Помогли ли Вам ответы коллег? Может быть, что-то осталось невыясненным или не до конца понятым? Мне кажется, гл»
Ольга
Ольга 1 день тому: «Ваши желания и мысли, установки, будут меняться в течении всей жизни. Сейчас вы все еще формируетесь как личность, продолжаются закладываться кирпичики своего фундамента, границ, возможно поэтому чужо»

Коли кохання не може знайти собі місце. Кіноаналіз фільму “Їсти, молитися, кохати”

Кохання

More from this author

05.08.2025

Померти від сорому: кіноаналіз фільму «Ватель» (2000)

Фраза «померти від сорому» зазвичай сприймається як крилатий вислів — емоційне перебільшення, не більше. Але в цій метафорі є правда, яка передає тотальність переживання сорому: неможливість змінити ситуацію, відчуття глибокої непра

25.06.2025

Нарцисизм у кіно: аналіз фільму "Субстанція" (2024)

Для психоаналітиків нарцисизм — це не лише щось патологічне чи руйнівне. Це також нормальний етап розвитку людини, момент становлення її Я. І сьогодні ми поговоримо про два ключові утворення: Ідеальне Я та Я-ідеал. Це розрізнення вперше з&rsquo

26.05.2025

Коли кохання не може знайти собі місце. Кіноаналіз фільму “Їсти, молитися, кохати”

Що змушує людину залишити “ідеальне життя” і вирушити в подорож у пошуках себе? Фільм “Їсти, молитися, кохати” не здобув такої популярності, як однойменний автобіографічний роман Елізабет Гілберт, на якому він заснований.

23.04.2025

Тривога з точки зору психоаналізу: Кіноаналіз фільму “Дика парочка” (2021)

Більшість із нас хоча б раз у житті відчували тривогу. Хтось перед іспитом, хтось — у хвилини передчуття неминучого лиха. Але що таке тривога з погляду психоаналізу? У цій статті я хочу зосередитися на невротичній тривозі

26.03.2025

Перший сеанс у психоаналітика: що хвилює майбутніх аналізантів?

Кінематограф часто використовує образ психоаналітика, створюючи художні історії. Однак за цими здебільшого вигаданими сюжетами складно скласти реальне уявлення про цей процес і зорієнтуватися. Документальний фільм "La première séance..

15.03.2025

Чому передбачення справджуються?

Чи зверталися ви до ворожок? Я — нi. Але, спілкуючись у кабінеті з людьми, які мали такий досвід, помітила цікаву закономірність і хочу поділитися нею з вами. Чому люди звертаються до ворожок? Тривога, невизначеність, необхідність ...

Коли кохання не може знайти собі місце. Кіноаналіз фільму “Їсти, молитися, кохати”

Що змушує людину залишити “ідеальне життя” і вирушити в подорож у пошуках себе? Фільм “Їсти, молитися, кохати” не здобув такої популярності, як однойменний автобіографічний роман Елізабет Гілберт, на якому він заснований. Але його сюжет відгукується багатьом глядачам саме через цю тему. А крізь призму психоаналізу ця стрічка набуває ще глибшого сенсу — вона про внутрішній конфлікт, неможливість кохати, про втрату суб’єктивності і пошуки шляху до себе.

woman meditation travel

Крах стосунків

Ця історія починається з розлучення головної героїні. Елізабет після восьми років щасливого шлюбу раптово серед ночі зізнається: “Я не хочу бути заміжньою!”. Це стає несподіванкою для чоловіка — він не розуміє, чому дружина не говорила про свої потреби й ускладнення, і чому не хоче спробувати врятувати стосунки. Але Елізабет невблаганна — вона відмовляється зображати родину, якої, на її думку, в них ніколи не було.

Елізабет відрізняється від більшості жінок. Її подруга показує свою “секретну скриньку”, яку з дитинства наповнювала одягом для майбутньої дитини. А в скриньці Елізабет — вирізки з журналів National Geographic із місцями, де вона хотіла б побувати.

Звичайно, її не залишає байдужою чоловіча увага, але всі ці захоплення — нетривалі й поверхневі. Протягом фільму трапляється чимало можливостей для більш гідної історії кохання на все життя: молодий актор із Нью-Йорка, італійський репетитор, за яким вона спостерігає з балкона після затишного вечора, і нарешті — бразилець, від якого вона тікає у відповідальний момент його освідчення: “Тікаєш від мене? Як би не так! Ти тікаєш від усіх дивовижних можливостей свого життя!” Стосунки не складаються, бо вона просто в них не входить. Але водночас вона не відпускає своїх чоловіків — бажаючи залишатися для них бажаним об’єктом.

Бути коханою або кохати?

Перед Елізабет постає непростий вибір: вона хоче бути коханою, але не хоче кохати у відповідь. У психоаналізі вважається, що бути тим, кого люблять — це позиція сили, ніби тобі нічого не бракує. Натомість той, хто кохає — відчуває нестачу, яку намагається заповнити у стосунках з іншим.

Героїня постійно намагається відповідати на чоловічу увагу — підлаштовуючись, догоджаючи, знаходячи правильний спосіб бути “вартою кохання”. З одним вона намагається бути доброю господинею, з іншим — духовно близькою. Це влучно підмічає її подруга: “Боюся, що ці чакри й медитація — це те саме, але погляд згори.”

Постійно віддавати, жертвувати собою, своїми інтересами — це стратегія Елізабет, аби залишатися коханою: “Якщо я тебе кохаю, все твоє: мої гроші, мій час, моє тіло, мій пес, гроші мого пса. Я візьму на себе всі твої борги, домалюю тобі всі вищі гідності, про які ти й не здогадувався. Я дам тобі все це — і навіть більше, поки не залишуся спустошеною”.

Але справа в тому, що ця її стратегія більше схожа на фантазію, ніж на реальність. Вона уявляє, чого хочуть чоловіки, і впевнено відповідає на цю уяву, не допускаючи думки, що її партнер може зовсім не потребувати цього. Її перший чоловік прямо каже: “Ти навіть уявити собі не можеш, чого я хочу!”

Моментом усвідомлення для Елізабет стає жартівлива репліка чоловіка її подруги: “Ти була схожа на Стівена, а тепер — на Девіда. Розумієш?” Вона нарешті помічає, що змінюючись для інших, втрачає щось цінне для себе. Більше не знає, чого їй прагнути. Це і стає поштовхом до подорожі: Італія, Індія, Балі. Не для того, щоб знайти того, хто її покохає, а щоб нарешті віднайти власне бажання.

Внутрішній конфлікт

У пошуках відповіді на питання “Хто я і чого хочу?” Елізабет вирушає у тривалу подорож. Але що цікаво — вона потрапляє у ще більш традиційні культури, де головною цінністю залишаються шлюб і родина. Там її твердження “мені не потрібен чоловік” викликає здивування або навіть осуд: “Немає нічого сталішого, ніж сім’я!”, “Що не так з твоєю подругою? Вона лесбійка?”, “Чоловік потрібен усім!”.

Це протистояння проявляє внутрішній конфлікт Елізабет. Бо хоч вона і прагне бути вільною й самостійною — водночас хоче любові. Але як це поєднати?

Цей конфлікт також проривається через тіло. На Балі, після інтимної близькості з Філіппе, у неї починається цистит. Це — несвідома відмова на рівні тіла: “Мені не потрібен чоловік.” Хвороба стає “легальним” способом уникнути стосунків. У психоаналізі подібні прояви називають конверсійними симптомами — коли тіло говорить замість людини.

Повір у любов

Фінал стрічки виглядає ніби щасливим: Елізабет приймає любов Філіппе. Здається, що після всіх пошуків кохання нарешті знайшло своє місце. Однак, знаючи, що ця історія заснована на реальному житті письменниці, ми маємо ще один факт: згодом вона розлучається з бразильцем і починає стосунки з жінкою. Так, щасливий фінал виявляється лише тимчасовим рішенням.

“Повір у любов” — таку настанову дає їй друг в Індії. Але що означає вірити в любов? Це завжди про зустріч зі своєю нестачею. Саме вона відкриває шлях до кохання: коли нам чогось бракує, ми звертаємось до іншого. А це означає — довіряти, ризикувати, бути вразливою. Натомість Елізабет знову намагається бути сильною, цілісною, самодостатньою.

Опубліковано:

Коментарі
Коментувати
Поки що немає коментарів
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтеся. Увійти / Зареєструватися