Як вийти з цього ступору

Question

Мені 22, я закінчила навчання на бакалавраті цього року, буду вступати на магістратуру. Я ні дня в своєму житті не працювала, гроші мені дають батьки, коли хочу щось купити мушу просити в них. В той час мої одногрупники працюють, мають навіть власні бізнеси подорожують і купують дорогі речі. Я ж ні разу не була закордоном і дорогі речі мені купують батьки. Воно ж мабуть приємніше, коли ти заробив і купив те, про що мріяв. Окрім того, у мене нема друзів. На бакалавраті вчились дистанційно і ні з ким не вийшло потоваришувати. Магістратура ж буде в іншому місті і очно, що лякає мене. Бо я завжди була тихою, сором’язливою людиною, а з такими, рідко коли знайомляться. Очевидно я маю робити перший крок або бути відкритішою, але як це зробити я не знаю. Мабуть, я боюся осуду, бо те, яка я насправді може розчарувати інших. Для когось я можу бути не дуже, для кого мене може бути забагато і ніколи не знаходилась та сама людина, яка прийме мене такою як я є, хоча я звичайна, не відношуся до субкультур, щоб мені було важко знайти друзів по інтересах. Мене ніколи не булили за те що я була тиха, в школі в мене в старших класах теж не було друзів, але через мою соромʼязливість з мене не насміхалися, бо я могла постояти за себе. 
Я би пішла на роботу, але це такий незвіданий досвід, щось настільки нове, що я просто боюсь. Я знаю кілька мов на високому рівні, і коли проходила співбесіди, то мій рівень завжди хвалили, але було оце «ви недостатньо енергійна для нашого колективу», «наш ментор невпевнений, що ви підходите для нашого шаленого темпу» і це мене так бісило, що я розчарувалася і вже більше місяця не пробувала. Мені пропонували викладати мови, що мені не подобається, але я пройшла співбесіду і мене не взяли теж. Тому я і розчарувалася. 
У мене ніколи не було хлопця, ніколи не було подруги якій можна скинути мем чи піти погуляти. Я тупо не вмію дружити, мабуть. Одного разу коли я про це казала мамі, вона сказала «чи хотіла б ти мати друга такого самого як ти?» і я задумалася над цим і думаю так, хотіла б. Хоча зі мною важко спершу спілкуватися, потім я не зможу заткнутися. Але люди здаються на цьому першому етапі, коли я розморожуюсь. 
Що можете порадити, аби здатись кращою для нового колективу на магістратурі? Щоб не було так як в школі, інакше я не витримаю. І що мені змінити в собі, щоб мене нарешті взяли на роботу?

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

Виходячи з того, що Ви написали, у Вас багато сильних сторін, але через низьку самооцінку Ви не вмієте правильно презентувати себе.
До того ж, для тихих та спокійних людей співбесіда — це завжди стрес, бо в культурі найму цінуються жваві та активні кандидати. Однак ваша особливість – це величезний плюс: роботодавці цінують вдумливість, уважність та вміння слухати. Головне — правильно подати свої сильні сторони.
Важливо – вміти показати, що Ваш тихий характер – це спокійна впевненість, а не невпевненість.
Я рекомендую Вам звернутися до психолога, щоб обговорити стратегію співбесіди.
Психолог також допоможе знайти глибинні причини Вашої невпевненості та опрацювати їх.

Татьяна Штапова · Answer

[quote]було оце «ви недостатньо енергійна для нашого колективу», «наш ментор невпевнений, що ви підходите для нашого шаленого темпу» і це мене так бісило, що я розчарувалася і вже більше місяця не пробувала.[/quote]
Доброго дня! Відмови роботодавців іноді складно витримувати навіть людям, які раніше успішно проходили співбесіди, і яких брали на роботу. У Вас такого досвіду ще не було. 

Але можна сприймати процес пошуку роботи як свого роду роботу, де Ви вже отримуєте досвід, як спілкуватися з роботодавцями, та певні знання. Після співбесід можна знаходити відповіді на ті питання, на які Ви раніше не відповіли, і використовувати їх наступного разу. Зазвичай компанії відбирають кандидатів, які найбільше відповідають їх вимогам, має місце конкуренція. Але чим більше співбесід Ви пройдете, тим легше Вам буде на них спілкуватися. І більше шансів, що якась компанія запропонує роботу саме Вам.

Я раніше займалась підбором персоналу в різних компаніях. Можу надати консультацію щодо пошуку роботу, проходження співбесід, спілкування з роботодавцями.

[quote]У мене ніколи не було хлопця, ніколи не було подруги якій можна скинути мем чи піти погуляти. Я тупо не вмію дружити, мабуть. Одного разу коли я про це казала мамі, вона сказала «чи хотіла б ти мати друга такого самого як ти?» і я задумалася над цим і думаю так, хотіла б. Хоча зі мною важко спершу спілкуватися, потім я не зможу заткнутися. Але люди здаються на цьому першому етапі, коли я розморожуюсь.[/quote]
Ви вже знаєте, що з Вами спочатку важко спілкуватися. Що Ви можете змінити в собі, щоб людям було трохи легше з Вами на цьому етапі?

Людмила Петровна Колесник · Answer

Вітаю !
Ви дуже щиро описали свій стан, і в ньому відчувається не лінощі чи відсутність здібностей, а багато тривоги перед новим і страх бути неприйнятою. Важливо, що попри цей страх Ви ходили на співбесіди, навчалися, знаєте кілька мов. Це говорить про те, що у Вас є ресурси, навіть якщо зараз Ви їх не помічаєте.
Мені здається, що зараз Ви дуже часто порівнюєте себе з іншими. Але Ви бачите лише їхні досягнення, а не їхні сумніви, невдачі чи страхи. У 22 роки відсутність досвіду роботи чи близьких друзів ще не означає, що Ви безнадійно відстали від інших.
Щодо роботи, то кілька відмов не є доказом того, що з Вами щось не так. Роботодавці оцінюють не лише знання, а й те, наскільки людина підходить саме їхній команді. Це не вирок Вашій особистості. Варто продовжувати пробувати, адже досвід співбесід також формує впевненість.
На магістратурі не ставте собі завдання одразу всім сподобатися. Це майже неможливо. Набагато реалістичніше познайомитися хоча б з однією людиною: поставити запитання після пари, запропонувати разом випити кави чи обговорити навчання. Багато міцних дружніх стосунків починаються саме з таких простих кроків.
І ще одна важлива думка. Ви запитуєте, що потрібно змінити в собі, щоб Вас прийняли. Але, можливо, корисніше запитати себе: що допоможе мені почуватися більш вільно поруч з іншими? Коли людина менше намагається здаватися "правильною" і більше дозволяє собі бути живою, справжній контакт часто виникає значно легше.
Не поспішайте ставити на собі ярлик «я не вмію дружити». Схоже, що Ви просто ще не зустріли людей, поруч з якими можна було б поступово розкритися. І це цілком може змінитися.

Оксана Селезнева · Answer

Доброго дня 
«Я ні дня в своєму житті не працювала, гроші мені дають батьки, коли хочу щось купити мушу просити в них.»
Як вам самій з цим: ок чи ні ?
Від цього залежить ваша мотивація заробляти самій. Якщо вам вистачає грошей та більше не треба, ви з таким настроєм йдете на співбесіду- зовні як би прийшла, а в середині- не дуже мені це й потрібно( це не осуд). Може тому й транслюєте « недостатню енергійність для работодавця?

Ще, я звернула увагу на ваші слова;
«Мабуть, я боюся осуду, бо те, яка я насправді може розчарувати інших. Для когось я можу бути не дуже, для кого мене може бути забагато і ніколи не знаходилась та сама людина, яка прийме мене такою як є…
Як ви собі уявляєте це буде відбуватися, якщо ви когось розачаруєте? Як вас будуть осуджувати? Що будуть робити, говорити?
Ви дійсно можете бути для когось « не дуже «, а для когось якраз. Але ж, для того, щоб знайти « свою « людину, треба пробувати.Коли ви йдете купувати собі одяг, ви ж міряєте декілька речей? Навіть, можете нічого не купити, бо не підійшло або не сподобалась. Це дуже груба аналогія, але з людьми також- хтось не сподобається, хтось виявиться завеликий, а хтось буде « тиснути «. Буває й так, що з першого разу все складається. Для того, щоб вірогідність співпадіння підвищилась, необхідна практика. Тобто, потрібно спілкуватися. 
А на рахунок того, щоб вас сприймали « такою, як є..»- це навряд. Батьки цього не можуть зробити; все намагаються вчити, покращувати та перероблювати дітей. А інші люди, взагалі , за певні якості. 

Що робити, «Щоб не було так як в школі, інакше я не витримаю. «?
Зрозуміти, що ви давно вже не в школі, ви- не дівчинка- підліток і навколо не ваші однокласники. Ви- молода жінка, яка прийшла навчатися в ВУЗ, як і всі інші. Не треба тягати за собою ті спогади. 

Якщо не виходить самостійно, звертайтесь до психолога.

Виктория Носенко · Answer

Добрий день. Чудово, що Ви так добре розумієте себе і що відбувається. Ви помічаєте, що дорослішаєте і у Вас зʼявились нові потреби.   Зараз влучний момент для ризику і кроків у нові горизонти. Те що попереду може викликати тривогу, бо це невідомо, у минулому був певний досвід спілкування, сформувався образ себе - з цим важливо попрацювати з психологом. Отримати підтримку, позитивний досвід, зворотній звʼязок. І тоді Ви знайдете відповідь на всі свої питання.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Як вийти з цього ступору

Ответы психологов