Погіршення стосунків із мамою (гіперопіка. Сепарація. Образи)

Question

Коли розпочалося повномаштабне вторгнення, з мамою і молодш. сестрою виїхали до Польщі, і вже 4 роки як я і мама тремося в 1й кімнаті. За останні 2 роки стали часто сваритися по 2 причинам:
1) смітить коли я тільки прибрала. Починає ображатися і казати що можна за мамою і прибрати, але я тільки прибрала ... . Це ви типу залишаєте чистий стіл, а потім приходити і на ньому крихти, обов'язково залишена ложка, або просто розкидані речі. 
В нас невелика кухня - 2 кроки вперед, 2 назад. Для 2х людей вже тіснувата. І вибачте, я не розумію, чому після того як почистили яблука, рештки не можна викинути в смітник який буквально внизу, а залишати все на раковині ... . 
 До цього я десятки намагалася проговорити це, що мені важливий порядок вдома, бо мені так спокійніше, в світі хаос, мені важливо хоча б додому приходити і відчувати спокій, але ж ні. Ну і просто хочеться відчувати себе дівчиною, а не свинею у свинарнику.
2) мій особистий простір (якщо це так можна назвати живучи в 20 років з мамою в одній кімнаті) не поважають. І на прохання що я хочу побути в тиші - образи. Починає що її день не було, що мені мало? (День це типу її не було вдома поки я в універі (день працює - день ні. І зараз має нічні зміни - тобто ввечері поїде і зранку првернеться)
Вчусь до екзамену - вона дзвонить і голосно розмовляє по телефону - я прошу її вийти, а вона починає шо мамі треба з'їхати.
Коли кажу що мені треба побути 1й або що я колись переїду, вона це сприймає на свій рахунок - хоча я завжди пояснюю що я дорослішаю...мені потрібен простір.Один раз я викрикнула, що збираю гроші на мешкання - вона сказала давай переїзжай, може тоді ти навчишся цінувати, що для тебе роблять.  
Ще мама любить казати, що я аутист ... і мене це зачепає. я емоційна, сприймаю все близько до серця, мені часто хочеться бути в тиші - але після чого? Після насич. спілкування вдень? 
- Я її люблю. Я пропоную допомогу, або купляю солодощі за зароб. гроші, ділюся новинами, але мені також потрібен простір.
- бабуся не дуже піклувалася про маму в дитинстві, і зараз вони не розмовляють. (Але чесно бабуся дійсно вредна і думає тільки про себе)
Я не знаю як розмовляти, я вже намагалася, на психолога не погодиться 100%, ще й тата налаштує, можливості переїхати в мене немає: я фрілансер, і заробляю тільки на те, щоб покрити свої потреби і навчання, але не проживання, працювати повноцінно не можу через нестійкий графік універу. У сестри окрема кімната, але переїхати до мами вона чомусь не дуже хоче. Не знаю що робити.

Виталий Бондарчук · Answer

У ситуації, коли Ви змушені жити з мамою і поки що по іншому не виходить, Вам може допомогти сімейна психотерапія. Ви, мама і психолог. Психолог може вам обом допомогти почути і зрозуміти одна одну. Не поспішайте робити висновки заздалегідь, що мама не погодиться. Ви можете запропонувати ії навіть самій обрати психолога, або разом з нею. 
Можливо, Вам зараз важко з цим погодитись, коли вирують емоції, але заспокоівшись можно припустити, що так - це може дійсно реально допомогти порозумітись з мамою

Павел Леонидович Басанский · Answer

Центральна в цьому питанні Ваша фраза: 
[quote]розумію, що проблема сепарації[/quote]
Цілком вірно. А тепер, для того, щоб полегшити процес сепарації я попрошу Вас АБСТРАГУВАТИСЯ від того, що це ВАША мама, ЗАБУТИ про це на деякий час і подивитися на неї просто!!! як на ЛЮДИНУ і зробити свої висновки зі свого аналізу.
Що б Ви сказали про людину, яка:
[quote]смітить коли я тільки прибрала[/quote]
Яка вона, ця людина, в цілому і як ставиться до Вас?
Пишіть ПЕРШЕ, що приходить в голову, БЕЗ цензури!
Далі, про це:
[quote]Починає ображатися і казати що можна за мамою і прибрати[/quote]
[quote]І на прохання що я хочу побути в тиші - образи[/quote]
Це про яку рису її характеру?
А це:
[quote]До цього я десятки намагалася проговорити це, що мені важливий порядок вдома[/quote]
Як ця людина ставиться до Вас? Не що каже при цьому, а ЯК ставиться?
І це теж про ставлення до Вас:
[quote]мій особистий простір (якщо це так можна назвати живучи в 20 років з мамою в одній кімнаті) не поважають[/quote]
Яке воно?
І це про ставлення до Вас:
[quote]Вчусь до екзамену - вона дзвонить і голосно розмовляє по телефону - я прошу її вийти, а вона починає шо мамі треба з'їхати[/quote]
А це про який спосіб впливу:
[quote]Один раз я викрикнула, що збираю гроші на мешкання - вона сказала давай переїзжай, може тоді ти навчишся цінувати, що для тебе роблять[/quote]?
І яке почуття вона намагається викликати у Вас цими словами?
[quote]Ще мама любить казати, що я аутист[/quote]
І що намагається зробити, кажучи таке?

Тільки будь-ласка відповідайте максимально чесно і перше, що приходить в голову.

Юлия Залётина · Answer

Доброго дня. 
Жити разом із батьками у дорослому віці важко та конфлікту у такій ситуації неминучі.
Треба змінювати або ситуацію або своє ставлення до неї. Про потреби свого простору та тишіт- насправді вам прийдеться відстоювати їх і далі. 
А от з питаннями чистоти та прибирання можна спробувати знизити значення чистоти, по та ви живете разом. Бережіть свій спокій та спробуйте обирати саме його, в не розгоняти себе при виді сміття. Ваш вибір, як реагувати та поводитися. 
 [quote] я десятки намагалася проговорити це, що мені важливий порядок вдома, бо мені так спокійніше, в світі хаос, мені важливо хоча б додому приходити і відчувати спокій, але ж ні. Ну і просто хочеться відчувати себе дівчиною, а не свинею у свинарнику.[/quote]
Спробуйте не прибирати за мамою, підтримуйте тільки чистоту за собою. Доросла людина може сама за собою прибрати або ні. То вже її вибір. 
Звісно, це буде дратувати, але якщо вирішити обирати себе та свій спокій, то можна хоча спробувати. 

Взагалі найкращій вихід, це переїзд, бо поки ви разом у одній кімнаті, вас буде тригерить її присутність та зневага вашими потребами.

Алла Веленко · Answer

Доброго дня.
Так, певне, ідеальний варіант - це сімейна психотерапія, але...
Навряд чи Ваша мама на це згодиться.
Тому ще один варіант - почати працювати з сімейним психологом індивідуально.
Адже, те, що перестає нас зачіпати емоційно, перестає нас, зазвичай, і турбувати. Певне, дуже хочеться, щоб наші рідні та близькі змінилися і стали ідеальними. Та, на превеликий жаль, так не працює.  Єдиний, кого ми можемо змінити - це самих себе і це саме найважче в житті. При тому, що робота над собою - єдиний шлях до щастя.
А тепер по порядку, з чого ж почати таку роботу? 
Зараз весна, а це період певного фізичного виснаження в тому числі. Що підсилює дратівливість: починає дратувати те, на що в ресурсному стані навіть не звернули б уваги. Підкажіть, будь ласка, як часто Ви проводите час на природі? Чи любите займатися на вулиці спортом: багато ходити, чи бігати? Це перше.
Друге. Спробуйте на якусь мить перестати себе жаліти, а задатися питаннями "Для чого мені потрібна саме така ситуація, коли я змушена жити в одній маленькій квартирі разом з батьками?  Чому ця ситуація може мене навчити? Які якості повинна напрацювати в собі, щоб перестати так страждати від маминого хаосу в домі?


 Відредаговано автором 18-03-2026 09:42:22

Марина Дудник · Answer

Добрий день 
 [quote]мені важливий порядок вдома, бо мені так спокійніше, в світі хаос, мені важливо хоча б додому приходити і відчувати спокій, але ж ні.[/quote]
Те, що ви відчуваєте потребу у своєму просторі та порядку абсолютно нормально. Але проблема в тому, що інші, навіть самі близькі вам люди можуть не розділяти цінність ваших особистих бажань, нажаль.
 [quote]До цього я десятки намагалася проговорити це,[/quote]
Часто ми витрачаємо багато енергії на те, щоб інша людина змінилася, перестала залишати крихти, поважала особистий простір, почала слухати наші прохання. На жаль, змінити когось неможливо, якщо сама людина не хоче чи не готова це робити. Ви не винні, що мама не чує вас, це не про вас.  Але і іочікувати, що після сотого пояснення вона раптом почне змінюватися, не варто,  важливо усвідомити це і прийняти таку реальність, щоб знизити вплив ваших можливо завищених очикувань, що мама ну має всеж таки змінитися після ваших прохань, претензій, доводів тощо. 
Що ж тоді робити?
 [quote]Я не знаю як розмовляти, я вже намагалася, на психолога не погодиться 100%,[/quote]
Якщо це дійсно так, то ви можете індивідуально попрацювати з психологом, за допомогою якого ви навчитесь бачити ваші межі, що ви можете контролювати, а що не в зоні вашої відповідальності, куди направляти вашу енергію, на чому фокусуватися, а це якраз про те, що саме в вашій зоні контролю: ваші реакції, ваші межі, навчитися безпечним формам висловлювання прохань, претензій, що може повпливати на зміни реакцій з боку мами, навіть якщо вона не буде працювати з психологом разом із вами. Також можна навчитися
встановлювати «тимчасовий особистий простір» (наприклад, час для навчання чи відпочинку), створювати маленькі ритуали або способи заспокоєння, які допомагають відновлювати баланс. Тому що для вас така атмосфера - це атмосфера хаосу і потрібно вчитися піклуватися про себе і свій стан в умовах, коли не все від вас залежить.
     [quote]Я її люблю. Я пропоную допомогу, або купляю солодощі за зароб. гроші, ділюся новинами, але мені також потрібен простір.[/quote]
 Любов до мами не означає, що ви маєте жертвувати собою або своїм спокоєм. Так, змінити маму ви не можете, якщо вона сама цього не бажає. Але можна змінити себе і свої реакції, прийняти реалії та відшукати способи підтримувати і зберігати власний спокій навіть у цих умовах. Ви думаєте про своє майбутнє, про своє окремо житло, ви вже робите все можливе саме зараз, щоб наблизити це майбутнє. І воно буде. Так як зараз буде не завжди, тому що ви розумієте як ви хочете жити, і що зараз вам не підходить. І ви вже робити свої маленькі кроки до того життя.  Але поки так, зараз такий непростий етап, в непростих умовах. Але він також буде мати завершення. А поки ви дорослішаєие,  проходячи цей життєвий етап і в кінці його у вас буде досвід, якій дасть вам багато нових знань як про себе так і про інших людей

Светлана Матюха · Answer

Здравствуйте.Вы сейчас в сложной ситуации, тесное пространство + вы взрослеете. Важно понимать, что если мама общается директивно, она просто по-другому не умеет. Она даёт ту любовь, на которую способна.
 И у вас разные потребности- вам важны порядок и личное пространство, а маме - близость и ощущение, что она нужна. Она боится дистанции, поэтому может давить, поучать, провоцировать - так она пытается получить ваше внимание.
С возрастом людям сложнее меняться, поэтому лучше не ждать, что она станет другой, а менять формат общения самой.
Попробуйте говорить мягче, но чётко. Сначала тепло, потом просьба:
Мам, я тебя люблю, мне важно с тобой ладить… и мне нужно немного пространства.
Сепарация  это не разорвать, а “я с тобой, но я отдельный человек”. Не нужно терпеть всё, но важно учиться говорить о своих чувствах без обвинений:
МАМ, меня обижает это и я это трактую как твое безразличие ко мне Вот так я это чувствую. Не В обвинительном ключе
Если вы начнете общаться спокойнее и без конфликтных формулировок, ей будет сложнее втянуть вас в ссору.
То, что вам хочется дистанции даже в отношениях  логично, когда дома нет границ, психика защищается.Ваша задача сейчас  не идеально всё решить, а снизить конфликты и постепенно выстраивать границы, двигаясь к финансовой самостоятельности. Вы всё очень адекватно понимаете и это уже половина решения.
 Відредаговано автором 18-03-2026 17:34:35

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Погіршення стосунків із мамою (гіперопіка. Сепарація. Образи)

Ответы психологов