Погіршення стосунків із мамою (гіперопіка. Сепарація. Образи)

Коли розпочалося повномаштабне вторгнення, з мамою і молодш. сестрою виїхали до Польщі, і вже 4 роки як я і мама тремося в 1й кімнаті. За останні 2 роки стали часто сваритися по 2 причинам:
1) смітить коли я тільки прибрала. Починає ображатися і казати що можна за мамою і прибрати, але я тільки прибрала ... . Це ви типу залишаєте чистий стіл, а потім приходити і на ньому крихти, обов'язково залишена ложка, або просто розкидані речі.
В нас невелика кухня - 2 кроки вперед, 2 назад. Для 2х людей вже тіснувата. І вибачте, я не розумію, чому після того як почистили яблука, рештки не можна викинути в смітник який буквально внизу, а залишати все на раковині ... .
До цього я десятки намагалася проговорити це, що мені важливий порядок вдома, бо мені так спокійніше, в світі хаос, мені важливо хоча б додому приходити і відчувати спокій, але ж ні. Ну і просто хочеться відчувати себе дівчиною, а не свинею у свинарнику.
2) мій особистий простір (якщо це так можна назвати живучи в 20 років з мамою в одній кімнаті) не поважають. І на прохання що я хочу побути в тиші - образи. Починає що її день не було, що мені мало? (День це типу її не було вдома поки я в універі (день працює - день ні. І зараз має нічні зміни - тобто ввечері поїде і зранку првернеться)
Вчусь до екзамену - вона дзвонить і голосно розмовляє по телефону - я прошу її вийти, а вона починає шо мамі треба з'їхати.
Коли кажу що мені треба побути 1й або що я колись переїду, вона це сприймає на свій рахунок - хоча я завжди пояснюю що я дорослішаю...мені потрібен простір.Один раз я викрикнула, що збираю гроші на мешкання - вона сказала давай переїзжай, може тоді ти навчишся цінувати, що для тебе роблять.
Ще мама любить казати, що я аутист ... і мене це зачепає. я емоційна, сприймаю все близько до серця, мені часто хочеться бути в тиші - але після чого? Після насич. спілкування вдень?
- Я її люблю. Я пропоную допомогу, або купляю солодощі за зароб. гроші, ділюся новинами, але мені також потрібен простір.
- бабуся не дуже піклувалася про маму в дитинстві, і зараз вони не розмовляють. (Але чесно бабуся дійсно вредна і думає тільки про себе)
Я не знаю як розмовляти, я вже намагалася, на психолога не погодиться 100%, ще й тата налаштує, можливості переїхати в мене немає: я фрілансер, і заробляю тільки на те, щоб покрити свої потреби і навчання, але не проживання, працювати повноцінно не можу через нестійкий графік універу. У сестри окрема кімната, але переїхати до мами вона чомусь не дуже хоче. Не знаю що робити.