Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 46 минут тому: «Дякую Вам за відвертість. Ви пишете "..дитинства- воно було емоційно холодним ( базові потреби задовольнялись - нагодувати, вдягти. ) в безпеці не почувалася- батько військовий бу»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 11 часов тому: «Вы описываете свои очень болезненные отношения с отцом. Вызывает уважение то, что несмотря на сложную ситуацию, Вы думаете о благодарности. Посмотрите на отца под совершенно ин»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 13 часов тому: «Это очень печальная история. Приятно читать, как вы рассуждая и анализируя, стараетесь быть объективной, находить оправдания и пояснения, почему отец такой. Да, возможно, он сам по»
Вопрос от: Соломія Возраст: 24

Зникли почуття до хлопця

Маю складний стан у стосунках, який повторюється не вперше. У стабільних, близьких стосунках (разом більше року, живемо разом, спільні плани, прив’язаність) у мене раптово з’являється відчуття емоційної порожнечі та сумнівів у почуттях до партнера.

У певний момент, без чіткої зовнішньої причини, у мене раптово зникають теплі почуття до партнера. Це відбувається ніби “в один день”: ще вчора я відчувала любов, тепло, бажання бути поруч, думала про майбутнє, а потім з’являється емоційна порожнеча та відчуття відстороненості.

У цьому стані я не відчуваю тепла, не виникає бажання близькості, не з’являються думки про майбутнє з партнером. При цьому мені дуже боляче і страшно, я боюся втратити ці стосунки і постійно думаю, що зі мною “щось не так”.
Стан супроводжується нав’язливими думками і постійним внутрішнім контролем: я безперервно перевіряю свої почуття, аналізую кожну емоцію або її відсутність, намагаюся зрозуміти, чи люблю я насправді. Це призводить до посилення тривоги, безсоння (ранні пробудження), напруги в тілі та емоційного виснаження.

Важливо, що цей стан виникає саме в періоди стабільності та спокою, коли у стосунках усе добре. У минулому я помічала, що почуття тимчасово поверталися в моменти сильного страху втрати партнера або конфліктів, але я розумію, що це не є здоровим механізмом і не хочу підтримувати стосунки через стрес і скандали.Подібний сценарій вже був у моїх попередніх стосунках: там почуття зникли й не відновилися, що підсилює мій страх, що це може повторитися знову.

Я хочу зрозуміти психологічну природу цього стану: чи може він бути пов’язаний з тривожністю, типом прив’язаності, емоційним онімінням або нав’язливими станами у стосунках.
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Доброго вечора, Соломіє!
цитата:
чи може він бути пов’язаний з тривожністю, типом прив’язаності, емоційним онімінням або нав’язливими станами у стосунках.

Скоріше за все, пов'язаний. В усякому разі наведені Вами прояви на те вказують - щось у більшій мірі, щось у меншій.
А ще страхи, ніби зниклі почуття не повернуться. Також впливає страх втрати стосунків.

Особливо привернув мою увагу ось цей момент -
цитата:
Важливо, що цей стан виникає саме в періоди стабільності та спокою, коли у стосунках усе добре.

Припускаю, що він може бути проявом несвідомої УСТАНОВКИ - у мене не може бути все добре(!) А якщо стосунки стабільні і спокійні, це значить ось-ось щось неприємне трапиться.
До того ж, цей феномен, як Ви зазначили, виникає не вперше -
цитата:
Маю складний стан у стосунках, який повторюється не вперше


Свою тривогу і відповідні страхи Ви намагаєтесь приборкати силою контролю -
цитата:
Стан супроводжується нав’язливими думками і постійним внутрішнім контролем: я безперервно перевіряю свої почуття, аналізую кожну емоцію або її відсутність, намагаюся зрозуміти, чи люблю я насправді. Це призводить до посилення тривоги, безсоння (ранні пробудження), напруги в тілі та емоційного виснаження.

Саме так - тривога і контроль дуже виснажливі для організму. Зрештою, через брак енергії, домінування в свідомості нав'язливих думок негативного характеру, суттєво послаблюється контакт з реальністю. Як наслідок, втрачаєте об'єктивне її сприйняття.

Що робити?
Бажано разом із психологом дослідити природу того, що відбувається(!)
Треба з'ясувати, як розвивались Ваші попередні стосунки?
Через які причини відбулось розставання?
Як Ви переживали втрату стосунків? Можливо, брали провину на себе?

Не в останню чергу матиме значення досвід Вашого дитинства. Чи відчували Ви себе цінною, любимою з боку батьків? Чи не було раптом такого прикрого, як от, наприклад, сильне всеохоплююче розчарування в комусь із значимих близьких внаслідок його зникнення, несподіваного охолодження до Вас і тому подібне?

Якщо поміркувати, то що спільного можете навести у характерах між усіма Вашими партнерами і кимось з батьків, без різниці батьком чи мамою?
Оксана Селезнева — психолог
м Кам'янське ·
Вітаю.
«Я хочу зрозуміти психологічну природу цього стану: чи може він бути пов’язаний з тривожністю, типом прив’язаності, емоційним онімінням або нав’язливими станами у стосунках.»
Я пропоную вам так не ускладнювати, а почати з самого початку, з питання, які чоловіки вам подобаються, як ви ( або вас?) обираєте партнера ( за якими критеріями), як швидко починаєте жити разом та будувати плани на майбутнє.
Можливо, вже на цьому етапі закладається основа вашого такого « стану»: за рожевими окулярами, на закоханості вам здається, що ці відносини найкращі та останні, а потім наступає « прозріння «- поряд з вами зовсім чужа людина. Ви не даєте собі достатньо часу, щоб краще узнати людину. А далі починається вся ця історія :
«У цьому стані я не відчуваю тепла, не виникає бажання близькості, не з’являються думки про майбутнє з партнером.»
Так, такі зміни можуть збентежити, засмутити та злякати, особливо, якщо це не вперше. Але, починати думати « що зі мною щось не так», контролювати та аналізувати свої почуття, то не здорова історія.
Не відкидаю, що можуть бути більш серйозні причини для вашого раптового охолодження до партнера. Для кращого розуміння цього, треба більше інформації про вас та вашу сім’ю. В форматі форуму це не дуже зручно, я б радила звернутися на консультацію до фахівця.
Алла Веленко — психолог
Алла Веленко психолог
Київ ·
Доброго дня Соломіє.
Одразу хочу зауважити, що свої припущення роблю лише спираючись на та інформацію, яку Ви виклали у своєму зверненні. Тому це не остаточний висновок, а запрошення до діалогу.
Ви пишете "У цьому стані я не відчуваю тепла, не виникає бажання близькості..."
А потім додаєте "Важливо, що цей стан виникає саме в періоди стабільності та спокою, коли у стосунках усе добре..."
Тобто, припущення перше - насправді, цей стан не виникає сам по собі, а є цілком конкретною реакцією на комфорт у стосунках.
" У минулому я помічала, що почуття тимчасово поверталися в моменти сильного страху втрати партнера або конфліктів"...
Припущення друге: почуття нікуди, насправді, не діваються, а лише блокуються на рівні підсвідомості саме у той момент, коли рівень психо-емоційного "злипання" досягає найвищої кульмінації. Тобто, рівень комфорту стає максимальним.
Припущення третє.
Можливі якісь непрожиті психо-емоційні травми з дитинства, які приховуються на рівні підсвідомості. Саме тому включається контролююча частина мозку, яка блокує ці травми. Адже, коли дитина маленька, вона не має ще сил на те, щоб розібратися у всьому. І щоб дитина мала сили повноцінно жити далі, те, що непропрацьоване, іде на рівень підсвідомості. По факту, ховається, але нікуди не зникає.
"Стан супроводжується нав’язливими думками і постійним внутрішнім контролем: я безперервно перевіряю свої почуття, аналізую кожну емоцію або її відсутність, намагаюся зрозуміти, чи люблю я насправді. Це призводить до посилення тривоги, безсоння (ранні пробудження), напруги в тілі та емоційного виснаження".
Власне, щоб зробити остаточний висновок і мати можливість допомогти Вам, потрібні деякі уточнення.
Чи були Ваші стосунки в дитинстві із значимими дорослими теплими, довірливими та відкритими? Які стосунки були між Вашими батьками у Вашому дитинстві?
...
Алла Веленко — психолог
Алла Веленко психолог
Київ ·
Перепрошую, Соломія, вимкнули світло і мої поправки до відповіді не зафіксувалися. Тому дублюю свою відповідь ще раз вже з доповненнями .

Доброго дня Соломіє.
Одразу хочу зауважити, що свої припущення роблю лише спираючись на та інформацію, яку Ви виклали у своєму зверненні. Тому це не остаточний висновок, а запрошення до діалогу.
Ви пишете "У цьому стані я не відчуваю тепла, не виникає бажання близькості..."
А потім додаєте "Важливо, що цей стан виникає саме в періоди стабільності та спокою, коли у стосунках усе добре..."
Тобто, припущення перше - насправді, цей стан не виникає сам по собі, а є цілком конкретною реакцією на комфорт у стосунках. На мою думку, цей стан - ніщо інше, як захисна реакція організму, коли Ви, не усвідомлюючи цього, починаєте на стільки розчинятися в партнері, що виникає загроза втрати себе. Саме в цей момент почуття ніби вимикаються, як світло і Ви опиняєтеся в стані порожнечі.
" У минулому я помічала, що почуття тимчасово поверталися в моменти сильного страху втрати партнера або конфліктів"...
Припущення друге: почуття нікуди, насправді, не діваються, а лише блокуються на рівні підсвідомості саме у той момент, коли рівень психо-емоційного "злипання" досягає найвищої кульмінації. Тобто, рівень комфорту стає максимальним. А коли небезпека "злипання" зменшується завдяки, як це не дивно, конфліктам та скандалам, почуття повертаються. Бо вже не несуть такої.загрози ні Вам, ні Вашому партнеру. При чому - це все відбувається рефлекторно, автоматично, під керівництвом Вашої підсвідомості, до якої у Вас немає самостійного допуску.
Припущення третє.
Можливі якісь непрожиті психо-емоційні травми з дитинства, які приховуються на рівні підсвідомості. Саме тому включається контролююча частина мозку, яка блокує ці травми. Адже, коли дитина маленька, вона не має ще сил на те, щоб розібратися у всьому. І щоб дитина мала сили повноцінно жити далі, те, що непропрацьоване, блокується, "забувається". По факту, ховається, але нікуди не зникає.
"Стан супроводжується нав’язливими думками і постійним внутрішнім контролем: я безперервно перевіряю свої почуття, аналізую кожну емоцію або її відсутність, намагаюся зрозуміти, чи люблю я насправді. Це призводить до посилення тривоги, безсоння (ранні пробудження), напруги в тілі та емоційного виснаження".
Припущення четверте.
Ви намагаєтеся свої почуття аналізувати розумом. Але це абсурд, бо мозок не в стані охопити та зрозуміти емоції та почуття. Бо почуття - це енергія. Це все одно, що намагатися побачити енергію електричного струму в мережі без додаткових пристроїв. І оскільки "обійняти" розумом почуття неможливо, Ваші зусилля "буксують" безрезультатно, відбираючи всю життєву енергію. І Ваш організм виснажується дуже швидко. Тобто, Ви витрачаєте сили на те, чого не можете зробити в принципі.
Власне, щоб зробити остаточний висновок і мати можливість допомогти Вам, потрібні деякі уточнення.
Чи були Ваші стосунки в дитинстві із значимими дорослими теплими, довірливими та відкритими? Які стосунки були між Вашими батьками у Вашому дитинстві?

Відредаговано автором 23-12-2025 15:55:22

...
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.