Вопрос от:
L
Возраст:
31
Як відпустити ненависть до матері
Доброго дня! Порадьте, будь ласка, вправи як відпустити образу на маму.
Мені 31, я можна сказати втікла з дому в 19, ми майже не спілкуємося, тобто фізично я сепарована, матеріально теж (вона завжди економила гроші на моїх потребах, і повністю припинила витрачати гроші на мене після закінчення школи), емоційно щось пішло не так.
У мене не було мами як підтримуючої дорослої фігури в дитинстві, вона була весь час жалілася мені на життя щоб я її втішала і підтримувала, ніби я доросла, а вона дитина. Коли народилася молодша сестра (мені було 12 років), все погіршилося вона звалила на мене всі обов'язки по догляду за дитиною, домашнім господарством, і почала ходити в церкву з дуже суворими правилами, ближче до секти, мені теж доводилося туди ходити. Взагалі життя з 12 до 19 років вона в мене вкрала, все що в мене було це школа, догляд за сестрою, хатні справи, церква (зібрання були 6-7 днів на тиждень по 3-5 годин, я намагалася залишитися дома з сестрою і їздити туди 3-4 рази на тиждень, по можливості), і постійні скандали з її боку, вона зривала на мені злість за своє невдале життя.
В мене купа хронічних хвороб тому що вона не давала змоги вчасно дійти до лікаря (радила молитися про зцілення/стоматолог це дуже дорого, потерпи), коротше знущалася як могла.
Я знаю що вона така яка є, і від моїх почуттів їй ні холодно ні жарко, я б хотіла якось відпустити цей біль який поглинає мене з середини. На жаль, час не допоміг.
Я знаю що це смішно в моєму віці, але я досі звинувачую її у проблемах які були навіть після того як я від неї з'їхала (я працювала без вихідних декілька років щоб вистачило на оренду, оплату стоматології та навчання, потім звалилася в депресію з якої не можу вийти досі).
Я пробувала з нею поговорити на цю тему (мені було десь 24), вона сказала що нічого не пам'ятає і такого не могло бути, після цього ми спілкувалися декілька разів (у мене була доброякісна пухлина, не вистачало грошей на операцію, як завжди ця скотина пообіцяла молитовну підтримку, я вже прямо сказала що не можу заплатити молитвою хірургу, на що отримала тишу), не те щоб я сильно на щось розраховувала, просто ситуація була безвихідна, ну і коли почалася війна бо я розуміла що сестру без мами вивезти не зможу, доводилося організовувати їх виїзд і спілкуватися).
Десь до 6,5 років ми жили разом з дідусем і бабусею, вони зі мною гралися, читали книги і були джерелом щасливих моментів дитинства.
Мені 31, я можна сказати втікла з дому в 19, ми майже не спілкуємося, тобто фізично я сепарована, матеріально теж (вона завжди економила гроші на моїх потребах, і повністю припинила витрачати гроші на мене після закінчення школи), емоційно щось пішло не так.
У мене не було мами як підтримуючої дорослої фігури в дитинстві, вона була весь час жалілася мені на життя щоб я її втішала і підтримувала, ніби я доросла, а вона дитина. Коли народилася молодша сестра (мені було 12 років), все погіршилося вона звалила на мене всі обов'язки по догляду за дитиною, домашнім господарством, і почала ходити в церкву з дуже суворими правилами, ближче до секти, мені теж доводилося туди ходити. Взагалі життя з 12 до 19 років вона в мене вкрала, все що в мене було це школа, догляд за сестрою, хатні справи, церква (зібрання були 6-7 днів на тиждень по 3-5 годин, я намагалася залишитися дома з сестрою і їздити туди 3-4 рази на тиждень, по можливості), і постійні скандали з її боку, вона зривала на мені злість за своє невдале життя.
В мене купа хронічних хвороб тому що вона не давала змоги вчасно дійти до лікаря (радила молитися про зцілення/стоматолог це дуже дорого, потерпи), коротше знущалася як могла.
Я знаю що вона така яка є, і від моїх почуттів їй ні холодно ні жарко, я б хотіла якось відпустити цей біль який поглинає мене з середини. На жаль, час не допоміг.
Я знаю що це смішно в моєму віці, але я досі звинувачую її у проблемах які були навіть після того як я від неї з'їхала (я працювала без вихідних декілька років щоб вистачило на оренду, оплату стоматології та навчання, потім звалилася в депресію з якої не можу вийти досі).
Я пробувала з нею поговорити на цю тему (мені було десь 24), вона сказала що нічого не пам'ятає і такого не могло бути, після цього ми спілкувалися декілька разів (у мене була доброякісна пухлина, не вистачало грошей на операцію, як завжди ця скотина пообіцяла молитовну підтримку, я вже прямо сказала що не можу заплатити молитвою хірургу, на що отримала тишу), не те щоб я сильно на щось розраховувала, просто ситуація була безвихідна, ну і коли почалася війна бо я розуміла що сестру без мами вивезти не зможу, доводилося організовувати їх виїзд і спілкуватися).
Десь до 6,5 років ми жили разом з дідусем і бабусею, вони зі мною гралися, читали книги і були джерелом щасливих моментів дитинства.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
