Question by:
L
Age:
31
Як відпустити ненависть до матері
Доброго дня! Порадьте, будь ласка, вправи як відпустити образу на маму.
Мені 31, я можна сказати втікла з дому в 19, ми майже не спілкуємося, тобто фізично я сепарована, матеріально теж (вона завжди економила гроші на моїх потребах, і повністю припинила витрачати гроші на мене після закінчення школи), емоційно щось пішло не так.
У мене не було мами як підтримуючої дорослої фігури в дитинстві, вона була весь час жалілася мені на життя щоб я її втішала і підтримувала, ніби я доросла, а вона дитина. Коли народилася молодша сестра (мені було 12 років), все погіршилося вона звалила на мене всі обов'язки по догляду за дитиною, домашнім господарством, і почала ходити в церкву з дуже суворими правилами, ближче до секти, мені теж доводилося туди ходити. Взагалі життя з 12 до 19 років вона в мене вкрала, все що в мене було це школа, догляд за сестрою, хатні справи, церква (зібрання були 6-7 днів на тиждень по 3-5 годин, я намагалася залишитися дома з сестрою і їздити туди 3-4 рази на тиждень, по можливості), і постійні скандали з її боку, вона зривала на мені злість за своє невдале життя.
В мене купа хронічних хвороб тому що вона не давала змоги вчасно дійти до лікаря (радила молитися про зцілення/стоматолог це дуже дорого, потерпи), коротше знущалася як могла.
Я знаю що вона така яка є, і від моїх почуттів їй ні холодно ні жарко, я б хотіла якось відпустити цей біль який поглинає мене з середини. На жаль, час не допоміг.
Я знаю що це смішно в моєму віці, але я досі звинувачую її у проблемах які були навіть після того як я від неї з'їхала (я працювала без вихідних декілька років щоб вистачило на оренду, оплату стоматології та навчання, потім звалилася в депресію з якої не можу вийти досі).
Я пробувала з нею поговорити на цю тему (мені було десь 24), вона сказала що нічого не пам'ятає і такого не могло бути, після цього ми спілкувалися декілька разів (у мене була доброякісна пухлина, не вистачало грошей на операцію, як завжди ця скотина пообіцяла молитовну підтримку, я вже прямо сказала що не можу заплатити молитвою хірургу, на що отримала тишу), не те щоб я сильно на щось розраховувала, просто ситуація була безвихідна, ну і коли почалася війна бо я розуміла що сестру без мами вивезти не зможу, доводилося організовувати їх виїзд і спілкуватися).
Десь до 6,5 років ми жили разом з дідусем і бабусею, вони зі мною гралися, читали книги і були джерелом щасливих моментів дитинства.
Мені 31, я можна сказати втікла з дому в 19, ми майже не спілкуємося, тобто фізично я сепарована, матеріально теж (вона завжди економила гроші на моїх потребах, і повністю припинила витрачати гроші на мене після закінчення школи), емоційно щось пішло не так.
У мене не було мами як підтримуючої дорослої фігури в дитинстві, вона була весь час жалілася мені на життя щоб я її втішала і підтримувала, ніби я доросла, а вона дитина. Коли народилася молодша сестра (мені було 12 років), все погіршилося вона звалила на мене всі обов'язки по догляду за дитиною, домашнім господарством, і почала ходити в церкву з дуже суворими правилами, ближче до секти, мені теж доводилося туди ходити. Взагалі життя з 12 до 19 років вона в мене вкрала, все що в мене було це школа, догляд за сестрою, хатні справи, церква (зібрання були 6-7 днів на тиждень по 3-5 годин, я намагалася залишитися дома з сестрою і їздити туди 3-4 рази на тиждень, по можливості), і постійні скандали з її боку, вона зривала на мені злість за своє невдале життя.
В мене купа хронічних хвороб тому що вона не давала змоги вчасно дійти до лікаря (радила молитися про зцілення/стоматолог це дуже дорого, потерпи), коротше знущалася як могла.
Я знаю що вона така яка є, і від моїх почуттів їй ні холодно ні жарко, я б хотіла якось відпустити цей біль який поглинає мене з середини. На жаль, час не допоміг.
Я знаю що це смішно в моєму віці, але я досі звинувачую її у проблемах які були навіть після того як я від неї з'їхала (я працювала без вихідних декілька років щоб вистачило на оренду, оплату стоматології та навчання, потім звалилася в депресію з якої не можу вийти досі).
Я пробувала з нею поговорити на цю тему (мені було десь 24), вона сказала що нічого не пам'ятає і такого не могло бути, після цього ми спілкувалися декілька разів (у мене була доброякісна пухлина, не вистачало грошей на операцію, як завжди ця скотина пообіцяла молитовну підтримку, я вже прямо сказала що не можу заплатити молитвою хірургу, на що отримала тишу), не те щоб я сильно на щось розраховувала, просто ситуація була безвихідна, ну і коли почалася війна бо я розуміла що сестру без мами вивезти не зможу, доводилося організовувати їх виїзд і спілкуватися).
Десь до 6,5 років ми жили разом з дідусем і бабусею, вони зі мною гралися, читали книги і були джерелом щасливих моментів дитинства.
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
