Доброго ранку Vishenka!
Мою увагу одразу привернув той факт, що питання "крутиться" навколо Вашого начальника, і всього, що з ним пов'язане. А хто такий начальник для Вас? З ким або з чим він може асоціюватися у Вас на рівні підсвідомості? Кого, наприклад, може несвідомо нагадувати Вам, можливо, з дитинства? Це людина, яка керує, яка домінує та диктує свої правила? Яка змушує весь час перебувати в напрузі, принижує, знецінює, ігнорує, змушує весь час намагатися догодити?
Співчуваю, що Вам прийшлося дуже багато пережити для того, щоб знайти собі місце, живучи закордоном:. "Терпеть все это приходилось из за документов, разрешение на работу, т.к. смена работы на тот момент создавала много лишних проблем".
Але, насправді, те, як ми реагуємо в нових обставинах, нерідко, напряму пов'язане з тим, як ми звикли загалом реагувати з дитинства в стресових ситуаціях. От як, наприклад, мовчки все терпіти, не мати права на свою думку, намагатися "заслужити" чиєсь визнання...
"Признаю что не могу на людях быть самой собой, хочу всем угождать, хотя сама уже от этого устала, удобная для всех, к сожалению моя
самооценка слаживается от мнения окружающих".
Але ж така установка "всім догодити" , "бути всім зручною" не з'являється раптово, а поступово формується змалечку під впливом спілкування саме із значимими дорослими. Формується, або як наслідування моделі поведінки когось із батьків, або ж, як несвідоме намагання "заслужити" любов когось із рідних.
Тому, щоб зрозуміти "коріння" такої Вашої несвідомої поведінки, логічно задати декілька питань, відповіді на які, допоможуть зрозуміти, над чим потрібно серйозно працювати.
Перше. Які стосунки в дитинстві були між Вашими батьками? Бо Ви написали про стосунки з мамою, а от про батька - ні слова.
Друге. Які стосунки у Вас з батьком були в дитинстві? І чи, загалом, він був присутній у Вашому житті?
Третє. Як поводить себе з людьми Ваша мама? Чи не намагається вона також з усіх сил всім догодити, бути для всіх зручною?
І, нарешті, четверте. Чи не асоціюється у Вас начальник з Вашим батьком, або дуже значимим в дитинстві чоловіком?
Чому я весь час акцентую увагу на дитинстві? Бо всі наші реакції та поведінкові моделі закладаються саме в дитинстві з моменту народження на рівні підсвідомості. Тому нам дуже складно самотужки побачити те, що, насправді, нами керує рефлекторно.
І це саме те, що, як на мене, відбувається з Вами. Ви вже дуже втомилися від самої себе, але нічого з собою зробити не в силах. Бо така поведінка не коригується свідомим намагання змусити себе поводитися по іншому.
"Признаю что не могу на людях быть самой собой, хочу всем угождать, хотя сама уже от этого устала, удобная для всех, к сожалению моя
самооценка слаживается от мнения окружающих"
Коли дитина маленька, вона потребує любові значимих дорослих, без якої вижити просто не може. Тому, якщо не доотримує тої самої любові, думає, що то вона якась не така і неправильно себе поводить. Тому з усіх сил намагається догодити дорослим, заслужити, реагує на найменші їх прояви ставлення до себе, як прояви визнання, що вона заслужила ту саму любов та тепло і саме це формує її самооцінку. А потім дитина виростає і вже може сама про себе подбати, але...
Продовжує реагувати в ситуація так, як звикла реагувати з дитинства.
Тому те, що Ви зверталися до психолога - чудово. Можливо, навіть, ви змогли знайти першопричину Ваших проблем. Але, якщо Ваша реакція на начальника не змінилася і Ваша самооцінка все ще залежить від ставлення до Вас оточуючих - швидше за все, так і не відбулася та сама глибинна трансформація дитячих установок і моделей поведінки, які і створюють для Вас проблеми у Вашому дорослому житті. Тобто, потрібне повне "перезавантаження" на рівні підсвідомості. Просто поговорити про проблеми саму проблему вирішити не допоможе.
Отже, будь ласка, напишіть відповіді на мої питання. Дякую.