Знаєте, трошки Вас розчарую.
Насправді, питання залежності від зовнішніх чинників притаманне будь якому поколінню. І довоєнному, можливо, навіть більше. (Те, що Ви знаєте людей цілісних, з вибудованою власною системою координат - це просто Вам пощастило таких людей зустріти, але це не є система). Чому довоєнному може бути більше?
Бо люди жили у відносно комфортних умовах, коли питання життя і смерті не поставало у відповідності до наявністю шахедів та ракет над головою. Адже, людська природа дуже інертна і їй не властиво самій себе виштовхувати із "зони комфорту".
І як раз з цього і починається робота над от тим самим цілісним та гармонічним сприйняттям себе та оточуючого світу, що дає можливість бути, певною мірою, самодостатнім, а отже, вільним від навіювань та маніпуляцій середовища.
Як все працює? Або ми самі починаємо пошук істини і рухаємося в своєму розвитку вперед, або ж от те саме, оточуюче середовище починає "псувати" життя нам. Тобто,відіграє роль тригера, що змушує швидко змінюватися. І,як це не дивно, певною мірою, роль таких тригерів відіграють спершу батьки та найближчі в дитинстві люди, в потім - чоловіки, роботодавці, знайомі і так далі.
Щоб зрозуміти, як змінити себе повністю, потрібно розуміти як ці самі тригери діють. Адже, нашим життям, насправді, керує наша підсвідомість на 97%, тоді як ми думаємо, що достатньо на рівні свідомості отримати інформацію про правила комунікування з оточуючими і отримати у певній мірі, новий конструктивний досвід
"Звісно, це вплинуло на мене. Я вже опрацювала цю тему з психологом і маю досвід побудови здорової комунікації з адекватним партнером".
Але не все так просто, насправді. І щоб відбулося повне "перезавантаження", бо "Все життя я живу в чужих системах, де за мене думають, а я просто існую. Мені
страшно обирати шлях, бо кожен варіант знову веде в залежність: від батьків, партнера, роботодавця, терапевта, ментора чи навчального закладу. Я розумію, що так зручно, але від цього мене буквально нудить фізично", виходить, що
змінитися на рівні нових здорових комунікацій - замало. Адже, на рівні тої самої підсвідомості, яка і керує нашим життям, зміни так і не відбулися, як це не прикро.
Саме тому Ви пишете, що "Проблема зараз - у складності переналаштувати свій мозок, перебудувати власну внутрішню структуру, враховуючи кілька факторів..." Тобто, деструктивні установки залишилися і керують Вами і надалі. Саме тому Вам так
страшно, бо Ви відчуваєте, що дуже легко можете "з'їхати" в той же самий аб'юз. А це говорить лише про те, що "пропрацьовані" питання лише на поверхні.
Основна ознака того, що людина вийшла із системи співзалежності - це стан самодостатності ( не плутати з самостійністю, це різні речі). Самодостатня людина сама несе відповідальність за своє життя, у всіх ситуаціях вбачаючи не проблеми, чи загрози, а закономірності та допомогу в розвитку. Але, знову ж таки, це можливо лише тоді, коли людина вже вийшла із деструктивної системи "жертва - аб'юзер" не номінально, а фактично, на рівні своїх рефлексів та відчуттів. Саме рівень рефлексів та відчуттів, а не контрольованої поведінки і є основним показником того, чи відбулися кардинальні зміни.
На мою думку, якщо Ви дійсно хочете змінити своє життя, психотерапію потрібно продовжити, але вже на більш глибинному рівні.