Як навчитися жити з власної істини, побудувати свою систему, а не як маріонетка зовніншніх і внутрішніх систем?

Мені 23 роки, дівчина і я відчуваю, що все життя жила з відмовою думати - за мене завжди вирішували інші. У мене таке відчуття, ніби мозок атрофувався, я себе знищила і розтоптала. Я можу уявити в голові реальність, яку хочу, але паралельно розум показує іншу знайому, від якої мене нудить. Я знаю, як це бути залежною: від батьків, які знущалися; від чоловіка, який принижував, а я намагалася заслужити любов; від роботодавців, батьків партнера, знайомих, тренера, психотерапевта, університету. Все життя я живу в чужих системах, де за мене думають, а я просто існую. Мені страшно обирати шлях, бо кожен варіант знову веде в залежність: від батьків, партнера, роботодавця, терапевта, ментора чи навчального закладу. Я розумію, що так зручно, але від цього мене буквально нудить фізично. Я відчуваю відразу до свого життя, до власної безпорадності, до постійного паралічу дій. У мене наче повне безсилля, хоча я усвідомлюю, що могла б сама все побудувати. Я боюся, що одного дня просто не витримаю цього болю й заціпеніння. Допоможіть зрозуміти, що зі мною відбувається, чому я не можу вийти з цієї залежності й почати думати та діяти самостійно. Також важливо, я цей запит пишу і дуже боюся дисбалансу між тверезим мисленням і «отруєним» манією величі. Мене інколи називали егоцентричною і зі складною структурою особистості (колишній хлопець, керівниця, мама). Для мене важливо, реалізовуючи свою енергію, гармонізувати своє мислення й діяти від істини, а не як маріонетка чи то зовнішніх сил, чи власних внутрішніх страхів, ілюзій, спокус обирати легші або знайомі, але руйнівні рішення. Дякую. (можливо це потрібно роздивлятися і з психологічної і біологічної точки зору.. може мені потрібно налагодити вітамміний баланс в додаток до роботи з мисленням, робити зарядку тощо..). І у мене є внутрішня енергія навчитися і створити своє.