Апатія

Ваш стан зрозумілий. Робота, яка не подобається - це завжди стрес.
Коли робота не цікавить і навіть дратує, зникає відчуття цінності та користі результату. Почуття марно витраченого часу призводить до вигоряння та апатії.
Тоді зважитися на зміни складно: зникає віра в себе та сили на зміни, тому що енергія витрачається на пошук сенсу та боротьбу з вигорянням.
У Вас, швидше за все, є така думка «Якщо я піду з цієї роботи, то більше не знайду нічого гідного».
Такі нав'язливі думки потрібно компенсувати новими позитивними настановами та техніками мислення.
Звісно, ​​Вам потрібна допомога психолога.
Перегляньте анкети психологів на цьому сайті. Ціни у всіх різні. До того ж ціна може встановлюватись індивідуально, виходячи з можливостей клієнта.

Ходить на работу, которую терпеть не можете, это тяжело и вызывает много сопротивления.
Какая у вас работа?
Что в ней такого, что вы не можете терпеть?
Нравится ли при этом что-то на работе?
По поводу вашего состояния, то вы пишите, что апатия несколько дней. Это сколько конкретно дней?
Были ли ранее подобные состояния? Если да, то как долго длились и как вы из них выходили?

Доброго дня. Nika!

В мене вже декілька днів апатичний стан, не хочу нічого робити, все тіло наче важке. Правда вчора я трохи ожила, а сьогодні знову. Завтра на роботу, яку я терпіти не можу, але і піти не можу з неї поки.

Наскільки можна зрозуміти з наведених рядків, вас накриває апатія. Щоправда, не така вже тотальна, в вашій апатії є віконця, щоби відчути себе трохи ожившою. Все так?
Також відомо, що роботу терпіти не можете. Водночас, у мене є припущення, що апатія спричинена не лише несприйняттям роботи. Напевно, так само впливають інші чинники - щось у відносинах, розчарування, невиправдані очікування тощо. Тому прошу - поділіться змістом свого життя?

Не можу сказати, до в мене депресія, я наче позитивна та оптимістична людина по життю.

Ну так буває, вважали себе позитивною і оптимістчиною людиною, а реальність, не питаючи, поставила перед якимось негативними фактами або викликами. І ви, на жаль, виявились неготовими на них відповісти.
Отже, з'явилась, треба відзначити, вимушена нагода розібратись, наскільки ви стійка особистість і чи потужний ваш оптимізм.

З задоволенням пішла б у терапію, але ціни 1500-3000 за сеанс це анріал!

Цей діапазон вам не підходить, проте за послугу високої якості, зазвичай, доводиться і платити відповідно.

Таке відчуття що спала б все життя, як себе витягнути з такого стану?

Щось, безперечно, можете зробити самостійно, а з чим не впораєтесь - тоді до психолога. Спання все життя як прояв ескапізму навряд чи врятує. Проблеми, що існують в реальності, уві сні не розв'язати.

Відредаговано автором 07-09-2025 17:02:10

Таке відчуття що спала б все життя, як себе витягнути з такого стану?

Так, може, у вас вже є відповідь. Принаймні на зараз -

В мене зараз план нічого не вирішувати, а пожити таким життям, відпочити і вирішити що далі, бо зазвичай я себе заганяю бути краще і робити більше…

Здається, адекватне рішення в ситуації, що склалася.

І робити щось у попередніх ритмі, стилі, мотивах буде як мінімум помилкою, допоки не розберетесь, на чому вони побудовані(!) А коли розберетсь, тобто усвідомите, з'явиться шанс і можливість дещо суттєве скоригувати.

Сподіваюсь, відкриєте нові сенси. Їх, до речі, багато в житті. Буде до певної міри і переосмислення себе, свого роду пробудження, чимось схоже на пробудження Будди.

Щодо цього -

У стосунках мені наче добре, але багато сумнівів щодо майбутнього.

Я був би вам щиро і безмежно вдячний, якби ви мені показали хоч одного українця або українку, які залізобетонно впевнені у власному майбутньому. У час війни ми усі, здається, навчаємось у вимушеному "університеті", де серед головних дисциплін "адаптація до невизначеності".

Але нічого з мого плану не виходить, є тільки тотальне відчуття небажання нічого робити і що мені погано

Ось таким чином людська природа (організм) зазвичай сповіщає про хибний шлях, обраний доступною часткою свідомості на догоду раннього віку потребам - комусь сподобатись, чийогось схвалення заслужити, поклавши на вівтар свою жертву.
Тому вважайте апатію мовою тіла, намагаючись вірно прочитати його послання.

Доброго дня!

Возможно, у вас выгорание - так как работа вам не нравится - и вы заставляете себя на нее идти.
Плюс общий фон война... шахеды... переезды... все это выматывает и забирает силы.
Плюс 30 лет - кризисный возраст - когда человек делает переоценку ценностей и своего пути - чего достиг и не достиг - что ему делать и куда идти дальше?
Апатия может быть признаком депрессии - так, что если ваше состояние продолжиться - лучше найти психиатра, и проконсультироваться, на вопрос - нет ли у вас начальной стадии депрессии.
А так, у вас тотальная усталость от всего видимо - и неудовлетворенность своей жизнью.
А как бы вы хотели жить?
Чем заниматься?

"В мене зараз план нічого не вирішувати, а пожити таким життям, відпочити і вирішити що далі, бо зазвичай я себе заганяю бути краще і робити більше… " - это вот лучшая стратегия на данный момент, которую вы сами выбрали.
Именно этого вам и не хватало долгое время - расслабления.
Слишком долго бежали... и бежали по делам и заботам.
Иногда в жизни полезно сделать паузу - отдохнуть от спешки.
И с ориентироваться - а куда идти дальше? Какой дорогой?

Доброго дня.

З Вашого опису чую, що Ви опинилися в непростій для себе ситуації, коли бракує сил та оптимізму щоб рухатися далі.

Цінно, що Ви помічаєте зміни свого стану, розглядаєте різні варіанти вирішення та звертаєтесь за допомогою.

Задам кілька уточнюючих запитань і поділюся припущеннями, можливо вони стануть Вам в нагоді, щоб побачити ситуацію з різних ракурсів.

В мене вже декілька днів апатичний стан

Уточніть, будь ласка, скільки саме днів Ви спостерігаєте подібний стан?
Чи сталась якась конкретна подія перед цим, після чого Ви помітили таке самопочуття?

Правда вчора я трохи ожила, а сьогодні знову. Завтра на роботу, яку я терпіти не можу, але і піти не можу з неї поки. Не можу сказати, до в мене депресія, я наче позитивна та оптимістична людина по життю.

Що допомогло Вам "ожити", чи помічаєте певні чинники, які зараз покращують Ваш стан, чи коливання настрою і стану відбуваються наче самі по собі?

Що раніше допомагало Вам підтримувати оптимістичність ? Як це працює зараз?

З задоволенням пішла б у терапію, але ціни 1500-3000 за сеанс це анріал!

В мене зараз план нічого не вирішувати, а пожити таким життям, відпочити і вирішити що далі, бо зазвичай я себе заганяю бути краще і робити більше… Але нічого з мого плану не виходить, є тільки тотальне відчуття небажання нічого робити і що мені погано.

Помічаю, що Ви розглядаєте варіанти дій у Вашій ситуації, і разом з тим бачити їх як такі, що Вам не підходять.

Спробуйте описати, як на даний момент могла б виглядати допомога психологів сайту? Що могло б Вас підтримати на Вашу думку в нинішній ситуації?

Таке відчуття що спала б все життя, як себе витягнути з такого стану?

Ви описали варіанти як можна діяти, які Вам не зовсім підходять, і це вже цінно, Ви перебираєте варіанти і шукаєте як собі допомогти, навіть якщо поки підходящих рішень не знайшли - це вже важливий крок. Які ще варіанти для себе Ви розглядаєте?

І ще одне запитання — що мотивує Вас задаватися питанням про те, як вийти з цього стану? Як Вам з тим, щоб побути в ньому якийсь час, прожити його, не намагаючись його змінити?