Мама вибішує своєю поведінкою і тим що говорить

Вітаю, Молі. Схоже, що Ви відчуваєте до мами комплекс складних почуттів і обтяжуєтесь додатковою відповідальністю через її інфантильну поведінку.
Що б Ви хотіли наразі зробити? Змінити ситуацію як таку? Змінити своє відношення до поведінки мами?

Нормальне спілкування, як Ви його бачите, можливо за умови, що мама вислухає Ваші побажання щодо її висловлювань та втручать, та принаймні спробує змінити свій стиль комунікації. Як Ви вважаєте, це можливо?
А ось зменшити об'єм дискомфортних для Вас діалогів цілком у Вашому контролі. До прикладу, Ви можете не розповідати мамі ті речі, реакція на які буде неприємною для Вас, спираючись на попередній досвід.

Ви помітили, що описали замкнуте коло. Ви розповідаєте їй щось важливе, мама неприємно це коментує, Ви відчуваєте злість та просите її того не робити - але її реагування не змінюється, через якийсь час Ви знову підкоряєтесь звичці та ділитесь чимось важливим... цикл повторюється.
У Вас є ідеї як можна розірвати це коло?

Зовсім не спілкуватись, звісно, не вихід, тим паче Ви цього не хочете.
Тоді можливо варто працювати над власним ставленням. Ваша злість та сум є також частиною всього цього циклу. Якщо Ви зможете реагувати не так болісно, а більш нейтрально (не придушуючи негативні емоції, а дійсно їх не відчуваючи), то і в поведінці мами мимоволі щось зміниться.

Що саме відчувати це Ваш вибір, і це можливо свідомо контролювати.
Спробуйте у подібній напруженій ситуації таку вправу:
Стоп - Вас накривають негативні почуття. Зупиніться і прислухайтесь до свого тіла (напруга, прискорене серцебиття...)
Аналіз - Проаналізуйте себе та маму: у якому емоційному стані зараз Ви та вона, з яких позицій ви одна до одної говорите - вона тисне та критикує, ви нервуєте і суперечите їй як бунтуюча дитина.
Вибір - Ви можете обрати з дорослої позиції вгамувати бурю емоцій та відповісти спокійно, або ж завершити цю розмову, попіклувавшись тим самим про свої кордони.

Можна попрактикуватись на уявній бесіді, щоб у реальній ситуації було на що спертись.

Звісно важко... Я можу Вас зрозуміти.
Непросто вгамувати печаль, гнів, розчарування та ще безліч складних почуттів, коли така важлива особа як мама проявляє радше образи, ніж підтримку.
Однак окрім Вас самої ніхто не потурбується про ваш внутрішній психологічній стан - на це здатні впливати лише Ви. І Ви самі усвідомлюєте, що психоемоційний стан робить влив та фізичний, а розуміння проблеми - це вже частина її вирішення.

Доброго дня, Молі.
Ви дійсно знаходитесь у непростій ситуації, жити разом з батьками у дорослому віці це іспит для психіки.
З вашого повідомлення відчувається багато напруги та роздратованості. Ці почуття у довгострокову дуже виснажують психіку.
Спробуйте зазначати свої кордони, як фізично, так і психологічно.
Чи є у вас вдома лише ваше місце, куди мама не має доступу без вашого дозволу? Я маю на увазі вашу кімнату, або місце, де ви зможете вільно себе відчувати та відновити ресурс, куди мама не зайде без попередження (без стуку). Це і є фізичне відокремлення, яке дасть вам можливість відновити сили для спілкування з мамою у більш дорослому форматі.
Спробуйте зміни фокус ваших думок - Не чому вона так робить, - А чому я так реагую? Можливо вам допоможе вести щоденник та записувати туда свої почуття та думки з приводу цього.
Насправді змінити ставлення до батьків не просто, цей процес і є сепарація і він триває деякий час та потребує від людини внутрішньої роботи над собою.
Добре це проробляти в терапії, звісно якщо є така можливість. Якщо ні, раджу вам канал Євгенії Стрілецької на Ютубі.
Ще можна читати психологічну літературу:
"Нелюбимая дочь" Стрип. П.
"Взрослые дети эмоционально незрелых родителей" Гибсон Л.
"Как стать родителем самому себе " Джоеф Г.

Шукайте вихід, змінюйтесь, в житті все можливо ❤️