Бажання - стати бездушною черствою стервою...нічого не відчувати...

Question

Учора (хоча це був Великдень) був для мене днем відкриття очей на людей, їхні вчинки і справжнє до мене ставлення. Опишу кілька ситуацій, і мої висновки після цього.
1) Приготувала паски - для нашої родини + попіклувалася, щоб чоловік завіз кілька для свекрухи -- у відповідь ні подяки, нічого... Навіть більше...повний ігнор за мої старання. Розмови по телефону свекрухи про щось своє... Мене взагалі не згадуючи...Лише чоловік хвалив: "
Це Каріша зробила...і це вона смачно приготувала"...Я відчувала, що свекрусі це неприємно навіть слухати! Висновок: навіщо старатися і робити щось для цієї людини, якщо вона не цінує? 
2) вчора, відпочиваючи, милувалася своїми квітами і садом (ми живемо в приватному секторі). Побачила кущики квітів, що давно, кілька років тому мені давала моя колишня колега. (вона мені по віку як мама, але ми спілкувалися як подруги). Сфотографувала ці квіти й відправила їй фото, написавши, що тепло згадую про неї, коли дивлюсь на них. Думала, їй буде приємно (суджу по собі, напевно) Знаєте, що у відповідь?? Нарікання, що в неї ця квітка пропала, і навіть підсміювання з моїх деяких слів... Типу "злякалася" морозу...Мені стало дуже неприємно. Висновок: люди не цінують щирості і тепла, яким ти з ними ділишся!
3) У нас по сусідству живуть чоловік і жінка. Їм уже за 60... Дітей не мають.Чоловік цієї жінки вчора був на роботі. І мені стало її шкода: Великдень, вона сама (а ми добре спілкуємося як сусіди) , тож я взяла паску, шашлик, що ми посмажили з чоловіком, і пішла до неї. Від мене довго не брали трубку і мені не відчиняли двері... Зрештою, ми обмінялися пасками, але я відчувала, що з її боку це не щиро.. А колись чоловік повіз мене в ліс по проліски, і я нарвала їх ще й цій сусідці. Захотіла зробити їй приємно (як донька б зробила -- тут я про свої відчуття кажу) Але здалося, вона лише позаздрила, що мене чоловік возить кудись, а її ні...
І знаєте що? Вчора я сиділа і плакала... Я просто ридала як дурна!!! Навіщо? Кому я щось роблю??  Можливо, я тулюся до цих старших жінок зі свого оточення, бо в мене померла мама... Але коли тобі у відповідь холод, заздрощі, -- хочеться назавжди закрити своє добре серце і ніколи більше не давати робити собі боляче! Нехай, зрештою, і вони зрозуміють, що моя доброта -- це цінність. І вона не для всіх...
Я знаю, що ви напишете...про моє безкінечне ненормальне  бажання РОБИТИ КОМУСЬ ПРИЄМНО... Але я не розумію, що це за життя, коли люди не обмінюються теплом, радістю і добрим ставленням?

Дарья Рудь · Accepted Answer

Ваша реакція дуже людяна і глибока. Справді, коли ми даємо від серця, очікуємо хоча б мінімального тепла у відповідь — і боляче, коли його немає. Але те, як глибоко вас ранять подібні ситуації, може свідчити не лише про чуйність, а й про глибоку незавершеність у стосунках з вашою мамою. Здається, частина вас ще шукає, кому можна було б «віддати» свою любов і потребу в материнській теплоті, турботі, визнанні.
Це дуже природно — тягнутися до тих, хто за віком міг би бути «мамою», особливо коли внутрішня втрата не прожита до кінця. Але коли ці очікування не справджуються, ви знову опиняєтесь в точці болю і розчарування. Можливо, тут і є запит — не стільки на зміну стратегії, скільки на проживання втрати, на «виплакати» все те, що так і не було отримано, і поступово вчитися давати собі те тепло, якого бракує.
Якщо вам відгукується — я можу підтримати вас у цьому процесі в форматі консультації. Ви не одна з цим досвідом. І ваша здатність відчувати, ділитися добром — це не слабкість, а сила. Просто зараз їй потрібні кордони, безпека і бережність.

Валентина Жемчужникова · Answer

Жаль, что вы вчера столкнулись с неприятными переживаниями. Тем более, что это праздник и переживания, чаще всего, острее переживаются.
Всегда приятно слышать в своей адрес теплые слова. Но от вашего рассказа ощущение, что вы очень хотите получать благодарность, признание, чтобы замечали ваши усилия и как будто большая потребность заслужить любовь, чтобы увидели, как вы стараетесь и оценили. А это всегда приводит к тому, что велика вероятность раниться. Не все умеют выражать благодарность и говорить теплые слова. А кто-то может быть в плохом настроении и банально сейчас не до вас. У человека могут быть переживания и ваши действия вообще невовремя и не особо нужны. И вы тут не при чем совсем, просто так сложилось. 
Плюс заметно, что вы много фантазируете -вам кажется, что кто-то посмеялся, не от души поблагодарил. Но вы не знаете.
И вы сами заметили, что тянетесь к женщинам старшего возраста, потому что умерла мама. И тут просто ваш голод за материнским теплом, принятием и любовью. Не люди такие злые, а у вас пустота внутри, которую вы не можете заполнить.

Как давно умерла мама?
Какие у вас были отношения с ней?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго дня, Каріно!
[quote]Я знаю, що ви напишете...про моє безкінечне ненормальне бажання РОБИТИ КОМУСЬ ПРИЄМНО... [/quote]
Здається, ви непогано прогнозуєте реакцію психологів. Однак такого явища як КОЛЕКТИВНИЙ психолог не існує(!) Тому відповіді фахівців обов'язково будуть різними.

Так само НЕ ІСНУЄ і КОЛЕКТИВНОЇ нечуйної людини, в яку вам вдалося умістити свекруху, сусідку та колишню колегу по роботі(!)

З одного вашого допису, звісно, можна робити припущення стосовно причин реакції тих людей. Однак цього не варто робити, бо тоді оцінка ситуації буде побудована ЛИШЕ на вашому особистому сприйнятті - [quote]Можливо, я тулюся до цих старших жінок зі свого оточення, бо в мене померла мама...[/quote] А цього, безумовно, замало. Варто враховувати конктест інших, тобто бачення ситуації їхніми очима.

Щодо свекрухи [quote]Висновок: навіщо старатися і робити щось для цієї людини, якщо вона не цінує?[/quote]
От і спробуйте дати собі відповідь - НАВІЩО?
Можливо, озирнувшись навкруги, знайдете і відчуєте по-спражньому близьких і відкритих душею людей, вдячних і щирих? Можливо, і скоріше за все, не одразу...

[quote]БАЖАННЯ - СТАТИ БЕЗДУШНОЮ ЧЕРСТВОЮ СТЕРВОЮ...НІЧОГО НЕ ВІДЧУВАТИ...[/quote]
Оце ваше бажання спричинене образою і розчаруванням, мовляв, не справдились ваші сподівання. Але кому ви таким чином намагаєтесь помститись? 
Припускаю, що найбільш постраждалою опинитесь ви сама(!)

[quote]бажання РОБИТИ КОМУСЬ ПРИЄМНО... [/quote]
Гарне людське бажання. Та чи варто перебільшувати його значення? Чи усі люди, тим більше завжди, тобто за будь-яких умов, готові на такий контакт з вами?
Чи завжди у людей є ресурс і бажання висловити вдячність? 

[quote]Але я не розумію, що це за життя, коли люди не обмінюються теплом, радістю і добрим ставленням?[/quote]
Люди обмінюються теплом, радістю і добрим ставленням. Без цього жити неможна. А ще вони здебільшого усвідомлюють домінуючі мотиви власних вчинків. От ви свої, дійсно, усвідомлюєте? Або лише здогадуєтесь?..

[quote]в мене померла мама...[/quote]
Щире співчуття вам. Думаю, така втрата ще ятрить ваше серце. І, напевно, ваші спроби дарувати добро іншим є частковим засобом впоратись із невимовним горем та отримати душевне тепло, якого сильно потребуєте.
Було б добре, якби ви в конктакті з психологом пройшли усі етапи горювання і винайшли прийнятні засоби владнання сильних почуттів та бажань. Розширили перелік способів самопідтримки. Відредаговано автором 21-04-2025 12:18:55

Оксана Селезнева · Answer

БАЖАННЯ - СТАТИ БЕЗДУШНОЮ ЧЕРСТВОЮ СТЕРВОЮ...НІЧОГО НЕ ВІДЧУВАТИ...
з&#700;являється тоді, коли людині дуже болить всередині , коли є потреба в «зціленні любов&#700;ю «.
Коли читаєш ваш лист, складається враження, що ваші відчуття загострені до межі, й ви дуже чутливі до « холоду « й байдужості на вашу адресу.
Ви завжди були такою « надчутливою» ?
Чи це пов&#700;язано з якимись подіями?
В любому випадку, раджу звернутися на консультацію до фахівця. Скоріше за все, головним питанням будуть: ваші відносини з мамою та як навчитися давати собі самій підтримку та любов, а не шукати це в інших дорослих жінках. Бо, вони не винні вам нічого ( вони ж не знають, що ви бачите в них « маму»). Тому ви й не отримуєте від них чого очікували. 
Може слід скорегувати свої сподівання або взагалі, робити щось просто так, тому що ВАМ це приємно? Але це можливо робити тоді, коли « дефіцити» повністю закриті. Тоді « невдячність « не буде робити боляче.

Ирина Абрамчук · Answer

Доброго дня, Каріна. 

Ваше прагнення чудове - зробити комусь приємне. Але ви чекаєте за це щось взамін. І тут ваші сподівання не справджуються. 

Можна робити щось для іншого, але не очікувати щось отримати від нього.

І якщо вам чогось не хочеться, то не робіть. Інакше ви потрапляєте в трикутник Карпмана (ви в ролі Рятівника). 

Те, що вас тягне до старших жінок, можливо і пов'язано з втратою вашої мами. І якщо захоче, то з цим можна попрацювати. Але поки зверніть увагу на те, що просити у когось можна лише те, що у нього є. Тобто ви хочете теплоти від людей, які це тепло не дають. Це як прийти в хлібний і намагатися купити олівці. 

Звертайтесь за теплом до того, хто є теплим і вдячним. 

Бажаю вам успіхів розібратися з цим!

Ірина Василівна Гуральчук · Answer

Доброго дня. 
Відчувається, що Вам накипіло — все разом. 
В цих ситуаціях, які Ви описали, порушується Ваша потреба у взаємності, визнанні, повазі. До того ж туга за втратою мами. Відповідно, Ви відчули себе після цього так виснажено, зневірено, і виникло обурення, що відчувається така несправедливість у відповідь на Ваші щирі наміри.

Ви пишете про висновки, які зробили в цих ситуаціях для себе. Як Вам з цим? Чи дають ці висновки Вам відчуття спокою, рівноваги, цілісності? Чи хотілося б ще в чомусь для себе розібратися у зв'язку з цими ситуаціями?

Валентина Жемчужникова · Answer

Крайность, чтобы казаться черствой и плохой, не поможет вам. Это точно также будет ранить. Нельзя подавлять одни чувства и переживать другие. У таких людей, которые из обиды и злости закрываются в себе и становятся колючими ежиками счастья в жизни мало. 
Уж лучше пойти здоровым путем, который принесет пользу - в психотерапии проработать свои травмы, прожить все то, что накипело и научиться делать то, что хочется. Хочется отдать паску - отдать и не ждать благодарности. Вы уже получили удовольствие отдав ее, как хотели. Если не хочется давать ее - не делать. И тогда будет проще. Плюс замечать тех, с кем можно строить здоровые отношения. Но для этого надо самой "исцелиться"

Ірина Василівна Гуральчук · Answer

Я чую, що ці ситуації підсвітили дещо болюче для Вас у стосунках з цими жінками, зі свекрухою, і там де Ви потребували розуміння, контакту, тепла — проявилися холод і байдужість. І мовчки витримати це важко. І Ви думаєте про те, що проблема може бути у Ваших давніх травмах, але разом з тим боляче саме зараз. І Ваше рішення бути черствою і байдужою через наболіле не бачиться Вам гармонійним, тобто Ви бачите що це не зробить Вас щасливою. І разом з тим бути як раніше відкритою, світлою, доброю Ви не можете — бо Ваша відкритість ранилась до поведінки інших. 

Виходить, і той, і той варіант — не зовсім Вам підходить?

Якщо подумати про те, що є ще варіанти, як бути, що є варіант як Вам було б комфортно, спокійно і з собою, і з іншими — що це могло б бути? І як саме проявлятися — який стан, які думки, яка поведінка? 
Якщо складно уявити, це теж нормально, можливо зараз не потрібно поспішати шукати відповіді, а побути в тому стані, який є зараз. Більше побачити, почути себе в цей момент.

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

Каріно, бути вдячними - одне з базових почуттів, на яких тримається наша взаємодія.
І почути слова схвалення – це цілком законне бажання, якого не треба соромитись.
Але є люди невдячні. 
Вони просто впевнені, що весь світ існує тільки для них. Вони навіть не розуміють, що для них зробили щось хороше. Всі їм повинні, а значить, облагодіючи таку людину, Ви просто ведете себе правильно з їхнього погляду. Не більше.
У таких людей також  почуття неповноцінності, через яке ці люди вважають, що, отримуючи знаки уваги, вони принижуються. В результаті людина, яка робить добрі справи,  просто не отримує подяки. Вона навіть отримує агресію у свій бік.
Ось такі люди поруч із Вами і Ви не отримуєте подяку, на яку підсвідомо розраховували.
Вам важливо зрозуміти найголовніше – чи потребує людина того, що Ви для неї робите.
Ви не зможете повністю убезпечити себе від зустрічі з невдячними людьми. Однак, Ви можете звести спілкування з ними до мінімуму. Важливо розуміти, що їх не вдасться змінити. Рекомендується уникати таких людей і не повторювати помилок, надаючи їм увагу знову і знову.  Подяки ви не отримаєте
Але чому таких людей багато біля Вас? І як цю ситуацію змінити? Цю проблему можна обговорити на індивідуальній консультації у психолога. Відредаговано автором 21-04-2025 23:46:36

Валентина Жемчужникова · Answer

А за что вы их ненавидите? Что ни не отвечают на ваши поступки и чувства взаимностью? 

Вы выше описали свои ощущения, что вы пошли к соседке, но вам показалось, что она не искренняя и вы обиделись.
И сейчас ваш пример с коллегой, что она посчитала, что вы издеваетесь над ней. 
В обеих ситуациях механизм один и тот же - вы додумываете за другого и бурно реагируете - обидой, злостью, раздражением. 

Вы злитесь, что не дают вам благодарности и не хвалят, то повторюсь - кто-то не умеет это делать, кто-то в своих сильных переживаниях и не справляется. А кто-то и может не хотеть говорить спасибо и хвалить вас.
Важно еще разобраться в своих мотивах поступков. Так ли они идут без задней мысли, что вот посмотрите, какая я хорошая, заметьте, какая я добрая к вам? Это происходить может подсознательно, но ваша сейчас реакция - теперь никому и ни за что, говорит о том, что ожидания были. А значит и сказать, что это 100% бескорыстная доброта тоже нельзя.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Але тепер - годі з мене!!! Нікому. Нічого. Навіть краплі своєї уваги і часу. Не кажучи вже про вчинки. Може це неправильно, але я їх просто ненавиджу!!![/quote]
Чи довго протягнете жити з ненавистю в серці? 

[quote]Агресія у свій бік, і відчуття, що я своїми добрими діями принижую. [/quote]
Допустіть хоча б на мить - а, може, й справді принижуєте, не усвідомлючи того? Дієте у звичному для себе ключі, навіть і гадки не маючи про глибинні рівні власних мотивів "творити добро". Зрештою вчиняєте так, щоби вийти у простір ненависті(!) Тобто зустрітись зі своєю Тінню, яку уникали або ховали в собі довгі роки.

Розмірковуючи над вашими прикладами, спадає на думку образ - поведінка дитини, яка у розпачу ламає власну ж іграшку, що не "виконала" її дивних бажань. Відредаговано автором 22-04-2025 09:57:19

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Бажання - стати бездушною черствою стервою...нічого не відчувати...

Ответы психологов