Бажання - стати бездушною черствою стервою...нічого не відчувати...

Учора (хоча це був Великдень) був для мене днем відкриття очей на людей, їхні вчинки і справжнє до мене ставлення. Опишу кілька ситуацій, і мої висновки після цього.
1) Приготувала паски - для нашої родини + попіклувалася, щоб чоловік завіз кілька для свекрухи -- у відповідь ні подяки, нічого... Навіть більше...повний ігнор за мої старання. Розмови по телефону свекрухи про щось своє... Мене взагалі не згадуючи...Лише чоловік хвалив: "
Це Каріша зробила...і це вона смачно приготувала"...Я відчувала, що свекрусі це неприємно навіть слухати! Висновок: навіщо старатися і робити щось для цієї людини, якщо вона не цінує?
2) вчора, відпочиваючи, милувалася своїми квітами і садом (ми живемо в приватному секторі). Побачила кущики квітів, що давно, кілька років тому мені давала моя колишня колега. (вона мені по віку як мама, але ми спілкувалися як подруги). Сфотографувала ці квіти й відправила їй фото, написавши, що тепло згадую про неї, коли дивлюсь на них. Думала, їй буде приємно (суджу по собі, напевно) Знаєте, що у відповідь?? Нарікання, що в неї ця квітка пропала, і навіть підсміювання з моїх деяких слів... Типу "злякалася" морозу...Мені стало дуже неприємно. Висновок: люди не цінують щирості і тепла, яким ти з ними ділишся!
3) У нас по сусідству живуть чоловік і жінка. Їм уже за 60... Дітей не мають.Чоловік цієї жінки вчора був на роботі. І мені стало її шкода: Великдень, вона сама (а ми добре спілкуємося як сусіди) , тож я взяла паску, шашлик, що ми посмажили з чоловіком, і пішла до неї. Від мене довго не брали трубку і мені не відчиняли двері... Зрештою, ми обмінялися пасками, але я відчувала, що з її боку це не щиро.. А колись чоловік повіз мене в ліс по проліски, і я нарвала їх ще й цій сусідці. Захотіла зробити їй приємно (як донька б зробила -- тут я про свої відчуття кажу) Але здалося, вона лише позаздрила, що мене чоловік возить кудись, а її ні...
І знаєте що? Вчора я сиділа і плакала... Я просто ридала як дурна!!! Навіщо? Кому я щось роблю?? Можливо, я тулюся до цих старших жінок зі свого оточення, бо в мене померла мама... Але коли тобі у відповідь холод, заздрощі, -- хочеться назавжди закрити своє добре серце і ніколи більше не давати робити собі боляче! Нехай, зрештою, і вони зрозуміють, що моя доброта -- це цінність. І вона не для всіх...
Я знаю, що ви напишете...про моє безкінечне ненормальне бажання РОБИТИ КОМУСЬ ПРИЄМНО... Але я не розумію, що це за життя, коли люди не обмінюються теплом, радістю і добрим ставленням?