Я відчуваю емоційне виснаження і мені в якісь мірі себе шкода від ситуації, яка склалася

Доброго вечора Анно.
Ви пишете, що емоційно виснажені, що, загалом, не дивує. Адже стосунки, які Ви маєте з одруженим керівником - це, судячи з усього, стосунки без майбутнього. Окрім того, є певні закони життя, порушення яких не дуже добре на нас позначаються. І один з цих законів - це втручання в сімейне життя і обман.
"Він одружений, я у відносинах. Спершу я відчувала від цього піднесення, але з часом мені важко емоційно. Більше всього через те, що він розглядає це як стосунки без обов'язків..."
Я правильно Вас зрозуміла, зраджує свою дружину не лише Ваш керівник, але і Ви одночасно маєте двох чоловіків?
А що змусило Вас, вже маючи відносини, захотіти мати ще і стосунки "на стороні"? Чого саме не вистачало?

Доброго ранку, Анно!

Спершу я відчувала від цього піднесення, але з часом мені важко емоційно. Більше всього через те, що він розглядає це як стосунки без обов'язків. А я, мабуть очікувала більшого.

В цьому фрагменті ви описали причини свого теперішнього стану - ЕМОЦІЙНЕ ВИСНАЖЕННЯ.
Як же так сталося? А ось як - від невдовлення взаєминами

Мені не вистачало емоцій, адже я вже давно була в стосунках.

ви побігли шукати розраду в романі з керівником(!) Та ще й з надією, мовляв, він позбавить вас емоційних проблем, візьме з собою у довгу і щасливу подорож життям, зробить вас своєю дружиною. Було таке?

До речі, ви не єдина, хто намагається скористатись цим доволі ПРОСТИМ і, як виявляється, дуже хибним способом. Натомість вам від моєї тези, мабуть, не легше.

припинити цей роман і продовжувати далі працювати - не можу.

Тобто ви посадили себе на розтяжку емоційного шпагату - ні туди, ні сюди. Очевидно, на сьогоднійшній день ані розуміння як діяти далі, ані сил діяти у вас нема. Тож питання, як довго зможете бути підвішеною у невизначеності? Наскільки вистачить внутрішніх ресурсів? Чи не завелика ціна - емоційне виснаження?

Схиляюсь до думки, згідно якої вам допоможе піднятись дослідження ваших страхів, а вони обов'язкого присутні. Наприклад, що зупиняло розбиратись у стосунках із партнером і налагоджувати їх? Або йти від нього?

Що зупиняє зараз узяти відповідальність за крок у напрямку відновлення своєї гідності -

"як можна було до такого опуститися і до чого я себе довела?"

?

Також, спрацьовують ваші установки щодо взаємин. І чомусь мені здається, що ці установки вельми викривлені.

А ще питання самооцінки...

Отже, іншого шляху, окрім індивідуального звернення до психолога я не бачу. Форум, звісно, гарна штука, проте його можливості суттєво обмежені. Тому набирайтесь сміливості і починайте реально себе РЯТУВАТИ, а не тільки жаліти -

себе шкода, я плачу.

Какую помощь вы бы хотели получить?
Вы написали свою историю, но ничего не спросили

Доброго дня.
А власне, чого б Ви хотіли? Яку допомогу отримати тут? Стосовно прийняття рішення щодо стосунків?

У ваших словах так промайнуло самоприниження за ці стосунки, але так буває, адже наші емоції і потяги, чи до речей чи до людей, нам не підвласні, і те що в якійсь мірі Вам було потрібно, Ви отримували через ці стосунки з керівником. Моральна сторона цього питання, насправді, менш важлива, адже не завжди стикується з реальним життям.
Проте, іноді наші почуття можуть завести нас в течію, в якій справді, мало доброго для нас. І тут Вам важливо прояснити для себе, самостійно чи з психологом, чи добрі для Вас ці стосунки і почуття? Чи достатньо цінного Ви отримує з них, на фоні тих негативних переживать з якими стикаєтесь? Зрозуміти, а для чого ці стосунки Вам взагалі?
і тоді, можливо, прийняти якесь рішення буде простіше, або принаймні, ясніше.

Ви пишете, що вже давно були в стосунках. А "давно" - це скільки?
І ще. Як на мене, за зовнішньою нестачею емоцій може приховуватися інша, більш глибока причина. Яку Ви несвідомо самі озвучили у своєму зверненні, хоча і опосередковано, говорячи про коханця-керівника "Спершу я відчувала від цього піднесення, але з часом мені важко емоційно. Більше всього через те, що він розглядає це як стосунки без обов'язків". Чи не от те саме почуття невизначеності у стосунках з Вашим хлопцем і змусило Вас "кинутися" в інші стосунки, ще менш визначені? Адже, якою б не була сучасною жінка, вона хоче почуватися захищеною в стосунках з чоловіком, щоб, в тому числі, мати дітей і мати можливість про них повноцінно турбуватися.
А це можливо лише у шлюбі, коли чоловік бере відповідальність за сім'ю саме з цією жінкою.
Вам Ваш хлопець робив пропозицію одружитися?

Добрий вечір. Яке у вас питання до психологів сайту?

У вашому описі багато внутрішнього конфлікту, амбівалентності та болісного самозасудження. Здається, що з одного боку — сильна емоційна прив’язаність, з іншого — неприйняття себе в цій ситуації. Це непросто витримувати, і ваш досвід звучить як такий, що супроводжується глибоким емоційним навантаженням.

Добрий день. Ви опинилися у внутрішньому конфлікті — між тим, чого хоче серце, і тим, що ранить. Це боляче, і ви вже це розумієте. Ваші сльози й питання до себе — не слабкість, а знак, що внутрішньо ви вже не погоджуєтесь на «стосунки без зобов’язань».
Те, що ви не можете поки сказати "ні" — теж зрозуміло. Але вже зараз варто спитати себе: а що в цих стосунках мені дійсно дає тепло, турботу, спокій? І що я втрачаю? Ви маєте право на глибші почуття й чесність — перед собою насамперед.
Це складна ситуація, але з неї є вихід — ваш, особистий. І він починається з уважного ставлення до себе.