Переживання через книгу

Причиною Вашого емоційного стану є сильна вразливість, при якій Ви впускаєте у свій внутрішній світ образ об'єкта мистецтва та пов'язані з ним переживання.
У Вас яскрава, рухлива уява. Ви чутливі, Ваші емоційні реакції виникають швидко, досягають великої інтенсивності та надмірно тривалі.
Книжка стала для Вас стресовим фактором.
На форумі вирішити цю проблему неможливо. Потрібна допомога психолога, який зменшить рівень афективної напруги, структурує емоції.

Доброго дня!

Вже декілька днів не можу заспокоїтись. І при цьому хочеться ще більше читати для того, щоб десь нарешті прочитати, що те все не правда.

Наскільки я зрозумів, ваш неспокій спричинений бажанням знайти заперечення факту Голокосту. Мовляв, вам буде спокійніше, коли він виявиться вигадкою. Все так?

Соромно через настільки сильні емоції, ніби у мене якесь горе.

Щодо емоцій і вашої вразливості. Ви пишете про сором, хоча поки що невідомо - через які саме сильні емоції він з'явився. Чи не могли б зазначити, що відчували, коли читали книгу про Голокост?
Які бажання виникли в той час?

Це дуже заважає, особливо на роботі.

Не маю сумнівів, що саме так і відбувається у вашій реальності. Важливо дослідити, як ваш нинішній збуджений стан впливає на якість роботи? Що вам не вдається з того, що раніше вдавалось?

Свої переживання через те, що довелось деякий час жити в окупації і зараз не вдома, тепер взагалі здаються дрібницями, та вони були і не настільки сильними.

Схоже, що висловленням цієї думки ви ненавмисно зробили порівняння між стражданнями жертв Голокосту і вашими поневіряннями в окупації. Невже це має якийсь сенс?! Хіба що підняти з глибин свідомості почуття провини перед тими, хто був знищений нацистами...
І цю вашу схильність не варто недооцінювати, бо вона істотно впливає на якість вашого життя. Тому на питання,

як з цим справитись

, є відповідь - реалізувати потребу і право по-справжньому піклуватись про своє ментальне здоров'я. Тобто звернутись до спеціаліста (психолога, психотерапевта) і відновити душевну рівновагу. Припускаю, що намагання просто відволіктися буде мати лише частковий ефект.

Відредаговано автором 31-01-2025 15:22:27

Добрий день.
Ви пишете, що не очікували такої сильної реакції на книгу, але, можливо, справа ще й у тому, що вона зачепила щось дуже важливе всередині вас. Ви пережили окупацію, а тепер, читаючи про Голокост, відчуваєте величезний емоційний відгук. Це природно — такі теми можуть особливо гостро відгукуватися тим, хто сам бачив війну і її наслідки.

Чи може бути так, що ви ще не до кінця прожили власний досвід? Що всередині залишилося багато почуттів, яким так і не знайшлося місця, і зараз ця книга стала тригером, що підняв їх на поверхню?

Ви також пишете, що не можете зупинитися, що хочеться читати ще більше, ніби шукаючи в книжках підтвердження, що все це неправда. А якщо поглянути глибше — можливо, ви шукаєте в цих текстах не стільки факти, скільки спосіб хоч якось впоратися з власними почуттями? Частина вас може намагатися зрозуміти, як люди проходили через подібний досвід, як переживали, як це взагалі можливо витримати. А можливо, це ще й про внутрішній протест: адже події в Україні також важко прийняти, важко змиритися з тим, що таке може відбуватися в реальності.

Багато людей, які пройшли через подібне, знецінюють власний біль, думаючи: «іншим було ще гірше». Але біль — це не змагання. І якщо щось зачепило вас настільки, що не відпускає навіть через дні після прочитання — значить, це важливо. Це про вас.

Те, що ви так сильно реагуєте, не означає, що з вами щось не так. Це означає, що всередині є емоції, які, можливо, ще не знайшли виходу. Іноді здається, що ми «пройшли» певні події, але вони досі залишаються в нас, а тригер у вигляді книги лише підняв їх на поверхню.

Як ви зазвичай ставитеся до своїх почуттів? Чи дозволяєте собі проживати їх відкрито, чи звикли контролювати, стримувати, не даючи їм «занадто багато місця»?

Якщо зараз це заважає вам жити і працювати, спробуйте дати собі трохи простору. Можливо, варто тимчасово відійти від цієї теми, адже продовжуючи читати книги на цю тему, ви можете ще більше заглибитися в травму. Подивіться, чи зміниться ваш стан, якщо ви трохи вийдете з цього інформаційного потоку.

А якщо відчуття не відпускає, можливо, воно хоче вам щось сказати. Про вас. Про вашу власну історію. І тоді важливо дозволити собі почути це.

Мабуть так. Я розумію, що це не можливо. І що те, що було ніяк не може змінитися. Просто хочеться, щоб такого не було

Майже як в дитинстві нам хотілося, закривши очі на мить, більше не бачити чогось страшного чи жахливого...

Сором через свою слабкість.

А ви хіба слабка з урахуванням того факту, що пройшли через окупацію?
Може, вважаєте себе слабкою, що не приєднались до сил опору агресору?

Коли читала відчувала співчуття до людей, які були в тій ситуації, особливо зачепили діти.

То значить лише те, що ви жива і справжня людина.

Прочитати вирішила, через бажання зрозуміти, чому хтось таке робив, які мотиви і виправдання у тих "людей"

Коли втрачається людяність, особа стає монстром. Особливий розмах лихо набуває в натовпі.

Просто складно тримати при собі ці емоції, щоб ніхто нічого не помітив. Іноді можу не почути, коли щось запитують. Найскладніше, коли немає чого робити і тому нема чим витіснити свої думки

Переживання вас не на жарт "захопили в полон". Радив би не тримати в собі ті емоції. Потрібно заради свого блага розділити їх з тими, кому довіряєте і з ким можете бути відвертою. До речі, саме так і душевний біль стає легше удвоє. У вашому оточенні такі люди є?

Відредаговано автором 31-01-2025 17:34:16

Тот период и правда ужасный и читать книги, смотреть фильмы спокойно крайне сложно. Но предположу, что причина в вашем опыте, который вы почему-то обесценили. Как вы прожили оккупацию? Это травматичный опыт и он не мог пройти бесследно. Важно прожить его, дать волю всем своим чувствам, разобраться в своих мыслях, переживаниях. И хорошо бы это сделать с психологом.

Доброго ранку!
Так в житті буває, що є речі, які нас дуже сильно тригерять, а інші, здавалося б набагато сильніші, чомусь нас практично не чіпляють. Чому?
От Ви пишете, що побували в окупації, а це, насправді, для багатьох надважкий досвід, який може навіть нанести глибокі душевні та психологічні травми, але... Для Вас сприйняття цього досвіду виявилося набагато легшим, аніж стрес від прочитаної книги про Голокост...
Чому так? Як на мене, на момент потрапляння в ситуацію окупації, Ваш організм міг спробувати захистити Вас і стрес затамувався певним чином в середині, щоб Ви зібралися з силами і змогли це пережити. Тобто, стрес міг піти на рівень підсвідомості і склалося враження, що практично нічого в душі не болить. Тоді, як питання Голокосту могло зіграти роль тригера, який той самий стрес "витягнув" на поверхню у вигляді сильних емоцій та почуттів.
Окрім цього, може бути ще одна причина такої реакції. На сьогоднішній день вже ні для кого не секрет, що є поняття генетичної пам'яті, яке передається з покоління в покоління. Так, наприклад, хтось з Ваших дідусів, бабусь міг бути свідком тих подій або свідком свідків подій і при цьому мати сильні негативні переживання, які от у такий спосіб проявилися тепер в Вас. До цього варто додати ще один нюанс, який вже стосується світогляду та вірувань самої людини. Так, наприклад, якщо вірити, що ми з життя в життя перевтілюємося, бо душа живе вічно, то, як це не дивно, але саме ми і могли в попередньому житті бути учасниками тих трагічних подій Голокосту. До речі, нерідко, під час розстановок за Хелінгером, чому я буваю сама свідком, люди раптово згадують деякі речі до найменших деталей, що їм допомагає "переписати" травмуючі події і вийти назавжди зі стану глибинної травми.
Але в любому випадку, дійсну причину такої Вашої реакції можна з'ясувати лише під час індивідуальної роботи за допомогою спеціальних технік та методик. Чого, на превеликий даль, не зробиш в переписці. І коли ця причина буде встановлена, далі провести певну роботу вже по трансформації складних душевних переживань у позитивний досвід.

Відредаговано автором 01-02-2025 10:43:40