Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Час, втрачений із задоволенням, не вважається втраченим.»
Питання від: Nik2dd Вік: 34

Переживання через книгу

Добрий день! Недавно прочитала книгу про Голокост. Не очікувала, що це так сильно вплине на мене. Вже декілька днів не можу заспокоїтись. І при цьому хочеться ще більше читати для того, щоб десь нарешті прочитати, що те все не правда. Соромно через настільки сильні емоції, ніби у мене якесь горе. Це дуже заважає, особливо на роботі. Свої переживання через те, що довелось деякий час жити в окупації і зараз не вдома, тепер взагалі здаються дрібницями, та вони були і не настільки сильними. Підкажіть будь ласка як з цим справитись
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Причиною Вашого емоційного стану є сильна вразливість, при якій Ви впускаєте у свій внутрішній світ образ об'єкта мистецтва та пов'язані з ним переживання.
У Вас яскрава, рухлива уява. Ви чутливі, Ваші емоційні реакції виникають швидко, досягають великої інтенсивності та надмірно тривалі.
Книжка стала для Вас стресовим фактором.
На форумі вирішити цю проблему неможливо. Потрібна допомога психолога, який зменшить рівень афективної напруги, структурує емоції.
Доброго дня!
цитата:
Вже декілька днів не можу заспокоїтись. І при цьому хочеться ще більше читати для того, щоб десь нарешті прочитати, що те все не правда.

Наскільки я зрозумів, ваш неспокій спричинений бажанням знайти заперечення факту Голокосту. Мовляв, вам буде спокійніше, коли він виявиться вигадкою. Все так?

цитата:
Соромно через настільки сильні емоції, ніби у мене якесь горе.

Щодо емоцій і вашої вразливості. Ви пишете про сором, хоча поки що невідомо - через які саме сильні емоції він з'явився. Чи не могли б зазначити, що відчували, коли читали книгу про Голокост?
Які бажання виникли в той час?

цитата:
Це дуже заважає, особливо на роботі.

Не маю сумнівів, що саме так і відбувається у вашій реальності. Важливо дослідити, як ваш нинішній збуджений стан впливає на якість роботи? Що вам не вдається з того, що раніше вдавалось?

цитата:
Свої переживання через те, що довелось деякий час жити в окупації і зараз не вдома, тепер взагалі здаються дрібницями, та вони були і не настільки сильними.

Схоже, що висловленням цієї думки ви ненавмисно зробили порівняння між стражданнями жертв Голокосту і вашими поневіряннями в окупації. Невже це має якийсь сенс?! Хіба що підняти з глибин свідомості почуття провини перед тими, хто був знищений нацистами...
І цю вашу схильність не варто недооцінювати, бо вона істотно впливає на якість вашого життя. Тому на питання,
цитата:
як з цим справитись
, є відповідь - реалізувати потребу і право по-справжньому піклуватись про своє ментальне здоров'я. Тобто звернутись до спеціаліста (психолога, психотерапевта) і відновити душевну рівновагу. Припускаю, що намагання просто відволіктися буде мати лише частковий ефект.

Відредаговано автором 31-01-2025 15:22:27

Добрий день.
Ви пишете, що не очікували такої сильної реакції на книгу, але, можливо, справа ще й у тому, що вона зачепила щось дуже важливе всередині вас. Ви пережили окупацію, а тепер, читаючи про Голокост, відчуваєте величезний емоційний відгук. Це природно — такі теми можуть особливо гостро відгукуватися тим, хто сам бачив війну і її наслідки.

Чи може бути так, що ви ще не до кінця прожили власний досвід? Що всередині залишилося багато почуттів, яким так і не знайшлося місця, і зараз ця книга стала тригером, що підняв їх на поверхню?

Ви також пишете, що не можете зупинитися, що хочеться читати ще більше, ніби шукаючи в книжках підтвердження, що все це неправда. А якщо поглянути глибше — можливо, ви шукаєте в цих текстах не стільки факти, скільки спосіб хоч якось впоратися з власними почуттями? Частина вас може намагатися зрозуміти, як люди проходили через подібний досвід, як переживали, як це взагалі можливо витримати. А можливо, це ще й про внутрішній протест: адже події в Україні також важко прийняти, важко змиритися з тим, що таке може відбуватися в реальності.

Багато людей, які пройшли через подібне, знецінюють власний біль, думаючи: «іншим було ще гірше». Але біль — це не змагання. І якщо щось зачепило вас настільки, що не відпускає навіть через дні після прочитання — значить, це важливо. Це про вас.

Те, що ви так сильно реагуєте, не означає, що з вами щось не так. Це означає, що всередині є емоції, які, можливо, ще не знайшли виходу. Іноді здається, що ми «пройшли» певні події, але вони досі залишаються в нас, а тригер у вигляді книги лише підняв їх на поверхню.

Як ви зазвичай ставитеся до своїх почуттів? Чи дозволяєте собі проживати їх відкрито, чи звикли контролювати, стримувати, не даючи їм «занадто багато місця»?

Якщо зараз це заважає вам жити і працювати, спробуйте дати собі трохи простору. Можливо, варто тимчасово відійти від цієї теми, адже продовжуючи читати книги на цю тему, ви можете ще більше заглибитися в травму. Подивіться, чи зміниться ваш стан, якщо ви трохи вийдете з цього інформаційного потоку.

А якщо відчуття не відпускає, можливо, воно хоче вам щось сказати. Про вас. Про вашу власну історію. І тоді важливо дозволити собі почути це.
...
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 377162 для Володимир Анатолійович

Мовляв, вам буде спокійніше, коли він виявиться вигадкою. Все так?
Мабуть так. Я розумію, що це не можливо. І що те, що було ніяк не може змінитися. Просто хочеться, що
Доповнення від автора питання ·
Мовляв, вам буде спокійніше, коли він виявиться вигадкою. Все так?
Мабуть так. Я розумію, що це не можливо. І що те, що було ніяк не може змінитися. Просто хочеться, щоб такого не було
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 377162 для Володимир Анатолійович

Чи не могли б зазначити, що відчували, коли читали книгу про Голокост?
Які бажання виникли в той час?
Сором через свою слабкість. Коли читала відчувала співчуття до людей, які були в тій ситуації, особливо зачепили діти. Прочитати вирішила, через бажання зрозуміти, чому хтось таке робив, які мотиви і виправдання у тих "людей"
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 377162 для Володимир Анатолійович

як ваш нинішній збуджений стан впливає на якість роботи? Що вам не вдається з того, що раніше вдавалось?
На роботу ніяк не впливає нібито. Можливо трохи повільніше працюю, але це не критично. Просто складно тримати при собі ці емоції, щоб ніхто нічого не помітив. Іноді можу не почути, коли щось запитують. Найскладніше, коли немає чого робити і тому нема чим витіснити свої думки
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 377162 для Володимир Анатолійович

Схоже, що висловленням цієї думки ви ненавмисно зробили порівняння між стражданнями жертв Голокосту і вашими поневіряннями в окупації. Невже це має якийсь сенс?!
Зараз згадала, що саме в окупації було кілька ситуацій, які змушували задумуватись чому люди зі зброєю так себе поводять, ким вони були в мирному житті. Намагалась уявити як вони виглядали без зброї. Саме через бажання зрозуміти і починала читати. Але в той момент ніяк не порівнювала зі своїм досвідом
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 377167 для Іванна Алексєєва

Як ви зазвичай ставитеся до своїх почуттів? Чи дозволяєте собі проживати їх відкрито, чи звикли контролювати, стримувати, не даючи їм «занадто багато місця»?
Намагаюсь завжди контролювати, приховувати те, що відчуваю, щоб ніхто не помітив
цитата:
Мабуть так. Я розумію, що це не можливо. І що те, що було ніяк не може змінитися. Просто хочеться, щоб такого не було

Майже як в дитинстві нам хотілося, закривши очі на мить, більше не бачити чогось страшного чи жахливого...

цитата:
Сором через свою слабкість.

А ви хіба слабка з урахуванням того факту, що пройшли через окупацію?
Може, вважаєте себе слабкою, що не приєднались до сил опору агресору?

цитата:
Коли читала відчувала співчуття до людей, які були в тій ситуації, особливо зачепили діти.

То значить лише те, що ви жива і справжня людина.

цитата:
Прочитати вирішила, через бажання зрозуміти, чому хтось таке робив, які мотиви і виправдання у тих "людей"

Коли втрачається людяність, особа стає монстром. Особливий розмах лихо набуває в натовпі.

цитата:
Просто складно тримати при собі ці емоції, щоб ніхто нічого не помітив. Іноді можу не почути, коли щось запитують. Найскладніше, коли немає чого робити і тому нема чим витіснити свої думки

Переживання вас не на жарт "захопили в полон". Радив би не тримати в собі ті емоції. Потрібно заради свого блага розділити їх з тими, кому довіряєте і з ким можете бути відвертою. До речі, саме так і душевний біль стає легше удвоє. У вашому оточенні такі люди є?

Відредаговано автором 31-01-2025 17:34:16

...
Доповнення від автора питання ·
Дякую дуже за відповіді. Почала трохи розуміти, що відбувається і від цього стає легше
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 377162 для Володимир Анатолійович

Хіба що підняти з глибин свідомості почуття провини перед тими, хто був знищений нацистами
Перечитала ще раз і згадала, що почуття провини було коли дізналась, що людина не вижила в окупації в аналогічній зі мною ситуації. То була абсолютно не знайома людина. Дізналась про це з новин, але було схоже, що відбулося на тому ж місці і при таких же обставинах. Але мені здавалося, що вже давно це пережила і навіть забула. І з Голокостом, який був давно це ніяк не пов'язано
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 377178 для Володимир Анатолійович

Потрібно заради свого блага розділити їх з тими, кому довіряєте і з ким можете бути відвертою. До речі, саме так і душевний біль стає легше удвоє. У вашому оточенні такі люди є?

Дякую, я спробую. Є така людина
Тот период и правда ужасный и читать книги, смотреть фильмы спокойно крайне сложно. Но предположу, что причина в вашем опыте, который вы почему-то обесценили. Как вы прожили оккупацию? Это травматичный опыт и он не мог пройти бесследно. Важно прожить его, дать волю всем своим чувствам, разобраться в своих мыслях, переживаниях. И хорошо бы это сделать с психологом.
...
Доброго ранку!
Так в житті буває, що є речі, які нас дуже сильно тригерять, а інші, здавалося б набагато сильніші, чомусь нас практично не чіпляють. Чому?
От Ви пишете, що побували в окупації, а це, насправді, для багатьох надважкий досвід, який може навіть нанести глибокі душевні та психологічні травми, але... Для Вас сприйняття цього досвіду виявилося набагато легшим, аніж стрес від прочитаної книги про Голокост...
Чому так? Як на мене, на момент потрапляння в ситуацію окупації, Ваш організм міг спробувати захистити Вас і стрес затамувався певним чином в середині, щоб Ви зібралися з силами і змогли це пережити. Тобто, стрес міг піти на рівень підсвідомості і склалося враження, що практично нічого в душі не болить. Тоді, як питання Голокосту могло зіграти роль тригера, який той самий стрес "витягнув" на поверхню у вигляді сильних емоцій та почуттів.
Окрім цього, може бути ще одна причина такої реакції. На сьогоднішній день вже ні для кого не секрет, що є поняття генетичної пам'яті, яке передається з покоління в покоління. Так, наприклад, хтось з Ваших дідусів, бабусь міг бути свідком тих подій або свідком свідків подій і при цьому мати сильні негативні переживання, які от у такий спосіб проявилися тепер в Вас. До цього варто додати ще один нюанс, який вже стосується світогляду та вірувань самої людини. Так, наприклад, якщо вірити, що ми з життя в життя перевтілюємося, бо душа живе вічно, то, як це не дивно, але саме ми і могли в попередньому житті бути учасниками тих трагічних подій Голокосту. До речі, нерідко, під час розстановок за Хелінгером, чому я буваю сама свідком, люди раптово згадують деякі речі до найменших деталей, що їм допомагає "переписати" травмуючі події і вийти назавжди зі стану глибинної травми.
Але в любому випадку, дійсну причину такої Вашої реакції можна з'ясувати лише під час індивідуальної роботи за допомогою спеціальних технік та методик. Чого, на превеликий даль, не зробиш в переписці. І коли ця причина буде встановлена, далі провести певну роботу вже по трансформації складних душевних переживань у позитивний досвід.

Відредаговано автором 01-02-2025 10:43:40

...
Доповнення від автора питання ·
Дякую
Доповнення від автора питання ·
Не знаю навіщо через стільки часу, але мені захотілося доповнити це запитання. Тоді написала, що відчувала співчуття. Це не зовсім точно описує те, що відбувалось. Я відчувала емоції, які на мою думку, були у тих людей. Коли ставила це питання, слово "співчуття" для мене це пояснювало, думала у всіх так. Потім стала більше спостерігати за колегами, і побачила, що вони співчувають по іншому (працюю на роботі, де допомагають людям). То була документальна книга, і від розуміння, що то не вигадка, було ще важче. В ній було дуже багато болю. В теперішньому людині у важкій ситуації можна чимось допомогти, навіть якщо не вирішити її проблему, то хоч якось зробити легше. То в минулому вже нічого не зробиш. Якщо хтось це прочитає, можна не відповідати, розумію, що нічого нового мені не скажуть. Написала мабуть більше для себе, щоб оформити відчуття в слова
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.