Ревную дитину до бабусі. Бабуся претендує на роль мами

Добрий день, Alisa.
Чи правильно розумію, що у стосунках з мамою ситуація, коли ви або робите так, як хоче мама, або ви погана? Тобто використовується маніпуляція. І взагалі відсутня повага до ваших особистих кордонів, ваш дім не сприймаєтья як ваш і дитина також?
Тут варто подумати, як ви взагалі виставляєте свої кордони?

Раз каже, що зайде, бо тортик купила, а я кажу, що ні, бо ми йдемо в гості, то вона ображається.

Коли я наполягаю, що не хочу її, то називає «сучкою» і «стервою».

Імовірно для захисту своїх кордонів доведеться наполягати на своєму і бути "поганою" для мами. Чи готові ви піти на це?
Також ще важливо: а як на тку поведінку вашої мами реагує ваш чоловік?

Эта тема сепарации, ваших границ. С рождением ребенка всегда обостряются травмы, проблемы, которые были менее заметны. Предположу, что и раньше были сложности с мамой, просто сейчас обострилось.
Вы с мамой находитесь в детской позиции, хотя уже взрослая и общение должно строиться на равных, как у двух взрослых людей.
А когда вы в детской позиции, то понятное дело, что вы как будто в равной позиции со своим сыном и мама и ведет себя, как с двумя детьми своими.
К сожалению, вы не дождетесь от мамы, что она сама все осознает и начнет по другому вести себя. Только своим поведением вы можете изменить ситуацию. А для этого нужно психологически быть готовой.

Мама приходит к вам потому, что вы позволяете. И тут вопрос ваших границ и того, готовы ли вы их отстаивать.
Мама пришла без вашего согласия - вы предупреждаете, что дверь просто не будет открываться. И не открываете. Она что-то говорит грубое, настаивает на чем-то, требует что-то от вас - вначале предупреждаете, что вам подобная форма общения неприятна и вы не хотите так общаться, потом пресекаете разговор. И так каждый раз, пока мама не поймет, что общение с вами и внуком только через вежливое общение с вами.

Почитайте про сепарацию, чтобы стало понятнее, что это, для чего нужно и как влияет на вашу жизнь и отношения.
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-1-51zhemchug.html
https://upsihologa.com.ua/separaciya-ot-roditeley--chast-2-03zhemchug.html

В целом, это запрос на психотерапию, поскольку в одиночку с этой темой не справиться практически. Требуется поддержка, помощь и чтобы был рядом устойчивый взрослый, с кем вы будете психологически взрослеть и отделяться от мамы.

Почитайте по поводу сепарации

Доброго дня, Alisa!

РЕВНУЮ ДИТИНУ ДО БАБУСІ. БАБУСЯ ПРЕТЕНДУЄ НА РОЛЬ МАМИ

Вважаю, що не це головне між вами.

А ось що

А зараз відчуваю, що просто її ненавиджу.

По факту ви знаходитесь в позиції залежної від мами доньки-дитини, хоча й відокремились географічно від неї в просторі. Проте залишились під її впливом психологічно.

Питає чому я проти, а я просто хочу побути вдома одна. Якби я хотіла її товариства, то не зʼїжджала б на іншу квартиру. Вона дуже навʼязлива і заражає своєю енергією.

Ви ж маєте право на свої потреби. І, до речі, маєте право на те, щоби інші, включно і з мамою, поважали ваш особистий простір і ваші бажання. Однак для цього не обійтись без того, щоби чинити невпинно і твердо опір маминим зазіханням.
Як вважаєте, яких якостей вам для цього не вистачає?
Які страхи зупиняють вас?

Між іншим, вважаю, цілком доречним, відповісти Вам на питання, ХТО, окрім мене, зробить мою "роботу"?

Оскільки мама звикла почувати себе "володаркою морською", яка не чує і не хоче чути ваших ввічливих прохань, то в який інший спосіб вам вдасться домогтися бажаного?

Коли я наполягаю, що не хочу її, то називає «сучкою» і «стервою».

Хіба вона має право так лаятись і вас знецінювати?!
Якщо не припинити цю ганебну практику, до чого вона згодом може призвести?

Отже, як бачимо, у вас є нагальна потреба звернутись особисто до психолога, аби він допоміг вам відродити почуття самоцінності та нарешті завершити процес сепарації від мами. Припускаю, що часом буде складно і навіть боляче, однак іншого шляху немає. У вас все-таки з'явиться шанс відбутись як окрема, незалежна особистість.
До речі, ймовірно, і мама потім відчує вдячність за те, що ви допомогли їй виправитись та жити її власним життям без негативних втручань у ваше.

Відредаговано автором 08-01-2025 17:30:29

БАБУСЯ ПРЕТЕНДУЄ НА РОЛЬ МАМИ

Так 100% так і є. Вона взагалі вважає, що ТІЛЬКИ ВОНА і є справжньою мамою, ЄДИНОЮ справжньою в світі, а всі інші - так, погуляти вийшли, а про Вас мова взагалі не йдеться, Ви для неї - ніхто і ніщо. Як часто кажуть подібні "мами": "Хто ти така?! Я взагалі тебе вис*ала...". І знаєте до якого типу відносяться подібні "мами" (чому в лапках? тому що за своєю суттю вони мамами НЕ Є, не здатні ними бути за своєю природою)? До нарцисичного.
Всі ознаки в Вашому описі збігаються:

Вона дуже навʼязлива

Все дитинство життя крутилося навколо неї і її доброго чи поганого настрою

мене її присутність душить навіть якщо на позір вона нічого такого не робить

вона себе веде так наче це її дитина

вона ставиться до нього так, ніби він не тато, а дядько з двору

чоловік сидить з дитиною, а вона не піде додому поки малий не поїсть/покупається/погуляє, ніби думає, що тато не маже це зробити сам

Раз каже, що зайде, бо тортик купила, а я кажу, що ні, бо ми йдемо в гості, то вона ображається

без права відмови

Коли я наполягаю, що не хочу її, то називає «сучкою» і «стервою»

«я сама знаю коли мені йти». І це з чужого дому!

«навіщо, я б просто внука забрала»

А це:
- величезний егоїзм та егоцентризм (все крутиться навколо неї),
- гординя, пихатість та зверхність,
- зневагу та знецінення всіх (тому й БЕЗ друзів),
- токсичність,
- маніпулятивність,
- псевдоекспертність (знає все КРАЩЕ за всіх) тощо.
Одним словом "королева".

До народження дитини у нас стосунки були не ідеальні, але нормальні

І це ДУЖЕ ДИВНО!!!, вважаючи на її токсичність, егоїстичність та маніпулятивність. Це говорить про Вашу НЕ сепарованість від неї.

А зараз відчуваю, що просто її ненавиджу

І це закономірно. Бо вона РУЙНУЄ Ваше життя.

Одна з причин як на мене - мама не працює, з татом стосунки холодні, друзів теж практично нема через паршивий характер. От вона і вчепилася у внука мертвою хваткою

Так і є. Знайшла собі РЕСУРС у вигляді дитини - і щоб САМОствердитися, принизивши і усунувши Вас, як конкурентку.

Постійно з нею сварюся

А НАВІЩО?! В цьому НЕМАЄ ніякого сенсу. Нуль.
У Вас присутні наївні дитячі очікування, що колись вона Вас почує та зміниться? Цього НЕ станеться. НІКОЛИ.

Ваша ситуація з мамою є дуже складною, оскільки вона не поважає ваші особисті межі, що викликає емоційне напруження та агресію. Вам важливо чітко пояснити їй свої потреби в особистому просторі та встановити межі, не піддаючись на її маніпуляції або образи. Варто знайти компроміс щодо частоти її візитів, а також обговорити цю ситуацію з партнером, щоб він вас підтримував. Якщо проблема поглиблюється, може бути корисно звернутися до психолога для розуміння, як правильно відреагувати та зберегти емоційну рівновагу.