Ревную дитину до бабусі. Бабуся претендує на роль мами

Моя мама ходить до нас майже кожен день. Я вже і натякала і прямо говорю що не треба приходити, а вона ображається і каже, що вона не до мене, а до внука. Питає чому я проти, а я просто хочу побути вдома одна. Якби я хотіла її товариства, то не зʼїжджала б на іншу квартиру. Вона дуже навʼязлива і заражає своєю енергією. Все дитинство життя крутилося навколо неї і її доброго чи поганого настрою, мене її присутність душить навіть якщо на позір вона нічого такого не робить. Ревную її до сина, вона себе веде так наче це її дитина. Постійно з нею сварюся, а мій чоловік мовчить і вона ставиться до нього так, ніби він не тато, а дядько з двору. Наприклад я йду працювати, чоловік сидить з дитиною, а вона не піде додому поки малий не поїсть/покупається/погуляє, ніби думає, що тато не маже це зробити сам.
Раз каже, що зайде, бо тортик купила, а я кажу, що ні, бо ми йдемо в гості, то вона ображається. Ніби як і просить прийняти, але без права відмови. Коли я наполягаю, що не хочу її, то називає «сучкою» і «стервою». Одного разу кажу їй, що пізно вже, пора йти на маршрутку, а вона - «я сама знаю коли мені йти». І це з чужого дому! Я їй кажу, що якби могла, то вже би з речами на постійно переїхала, а вона каже, «навіщо, я б просто внука забрала».
До народження дитини у нас стосунки були не ідеальні, але нормальні. А зараз відчуваю, що просто її ненавиджу.
Одна з причин як на мене - мама не працює, з татом стосунки холодні, друзів теж практично нема через паршивий характер. От вона і вчепилася у внука мертвою хваткою.