Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
У свої 20 років я маю собі купу "невидимих" проблем, від яких тихенько собі страждаю. 1. Низька самооцінка. Як я не намагалася це виправити, все марно, ніякі самонавіювання не допомагають. Сама відчуваю, що через це не можу брати від життя все. Невпевненість у собі заважає прагнути чогось більшого, бо "я не зможу, я невдаха", "я цього не достойна". Це стосується всього: і кар'єри, і спілкування з людьми. Дуже образливо стає, що через таке ставлення до себе я не отримую того, на що можливо заслуговую. Так і проходить життя... І хоч я наче інтроверт, і мені комфортно на самоті, у моєму житті настільки мало людей і спілкування, що інколи хочеться вовком вити від самотності. Тим не менше, коли спілкуюсь із кимось, це для мене неабиякий стрес, всередині все зжимається від страху, і мабуть зі сторони я стаю схожа на робота. Не можу я відкриватися людям, бути з ними щирою, бути "собою". Хоча дуже хочу так вміти. Як той метелик, який летить на світло до вогню, але не може наблизитись, бо щоразу обпікається. Вибачайте вже за мої метафори, трохи занесло. 2. Часто помічаю за собою, що не можу переживати емоції, як всі нормальні люди. Не можу співпереживати, хвилюватись. Насправді, хвилююсь я завжди, спокійна мабуть лише тоді, коли сплю. Але всі мої переживання (90%) пов'язані зі мною і моїми тараканами в голові. А що стосується людей навколо, сім'ї... часто мені доводиться вичавлювати із себе "потрібні" емоції, щоб не здаватися бездушною егоїсткою, якою я є. Не хочу такою бути, хочу вміти співпереживати, зосереджуватись на комусь крім себе. Як мені "розбутити" ці емоції? Постійно таке відчуття, що насправді я інша людина - відкрита, комунікабельна, впевнена в собі і емоційна, але з якихось причин просто не можу бути "собою". Дуже хотілось би почути якісь практичні поради про те, як позбутися страху перед людьми, почуватися вільно в присутності інших. Що робити щоб побороти свій егоїзм, підвищити самооцінку? Можливо є якась література, яку можна було б почитати? Наперед дякую за будь-яку допомогу!
Добрий день!
Література звісно є, але що вона дасть Вам? Ви вже пробували самостійно підняти самооцінку і нічого не виходить. Мабуть Вам потрібна допомога психолога.
Не бути егоїсткою і співчутливою до емоцій інших людей ви станете тоді, коли навчитеся приймати в собі всі емоції і почуття, не жаліти собе, а співстраждати собі. Жалість до себе приводить Вас до самоізоляції. Жаліти себе це казати собі:"Ой бідна я - нещасна... "; а співстраждати собі це означає приймати себе такою як ви є і активно діяти в напрямку змін. Жалість до себе відрізняється віб співстраждання тим, що жаліюча себе людина не робить активних дій для виправлення ситуації. В Вашому випадку не потрібно говорити про себе "я не зможу", "я невдаха", "я цього не достойна", а пробувати активно діяти на досягнення своєї мети. По відношенню до ближніх, якщо Ви не можете висловити емоції словами, то можна виразити їх діями: обійняти людину, зробити їй чаю.
Основна моя порада - це перестати жаліти себе, бо жалість до себе відштовхує від Вас людей і Ви таким чином опиняєтесь в ізоляції.
Книга Луїзи Хей "Исцели свою жизнь и свое тело" допоможе Вам в цьому.
Бажаю Вам успіху в роботі над собою!
З повагою, Галина Резнік.
