Напередодні святкування 70-річчя висадки союзних військ у Нормандії американці створили, як завжди, чудовий фантастичний фільм-екшн з Томом Крузом у головній ролі. Кажуть, що цю пропозицію робили й Бреду Пітту, але він відмовився, і, мабуть, даремно... Маю вам сказати, фільм вийшов приголомшливий. Багато хто порівнює сюжет із також нещодавно випущеним у прокат фільмом «Елізіум». Проте технології, і не лише технології, а й здатність людського розуму до синтезу та об’єднання в одному дії всього найсучаснішого не сплять. Мене завжди тягнуло до різного роду паралелей і узагальнень, наскільки б далеко вони не заходили. Головні герої неодноразово озвучують ту ідею, що якби все це було правдою, то нас неодмінно б вважали божевільними. Психіка, як мені здається, мешкає в тій же самій середі, в якій живе й увесь фізичний світ, а тому все, що в ній відбувається, не може не мати аналогів у зовнішньому світі та інших науках, які разом із психологією ведуть світ уперед. Тому все, що показано у фільмі, вже було сказано й показано кимсь раніше. Хай то Фрейд, Ейнштейн, Ніцше чи хтось інший, хто живе й нині. Так, ідея вічного повернення, запропонована ще Ніцше у праці «По той бік добра і зла», була знову реанімована у доленосному та надзвичайно сучасному творі Фрейда «По той бік принципу насолоди». Назва фільму «Межа майбутнього», думаю, теж звучить не випадково. Нам показують усю безпорадність людини перед силами природи. Точніше, слабкість раціонального, свідомого розуму перед тим, як, ймовірно, все відбувається насправді. Існує зазор, у межах якого лише й можливо просунутися вперед. Проте щоб досягти цього просування, потрібно десятки, а то й сотні разів заплатити життям, пережити розчарування, фрустрацію всемогутності, властиву людині. Можна було б подумати, що фільм показує нам усю міру відчаю та безпорадності, слабкості й обреченості, які містяться всередині, і які слід пройти на шляху до самості та справжньої свободи.
Десятки разів слід було б померти та розчаруватися, перш ніж зрозуміти, що життя одне, і його слід прожити так, ніби це знання було єдиним і кінцевим.
Чудовий фільм про природу психічної та фізичної реальності
