Цей геніальний і складний драматичний фільм варто подивитися всім, хто відчуває нудьгу, втрату себе та своїх мрій у парі. Рано чи пізно багато з нас (найчастіше жінки) замислюються над прожитим життям. Порівнюють реальне життя з тим, про що мріялося в молодості, до шлюбу, до дітей. Саме такі переживання й долають головну героїню фільму, яку грає Кейт Вінслет.
Вона задається питанням, як так сталося, що вони з чоловіком відмовилися від своїх мрій і бажань та йдуть зовсім не своєю, чужою й ненависною їм дорогою.
Ейприл свято вірить, що її чоловік — талановита людина, яку душить і не дає проявити себе життя в провінційному містечку. Вона наважується на божевільну ідею: переїхати в інше місто, дати чоловікові можливість розкрити свій талант і займатися улюбленою справою, кардинально змінивши своє життя. Вона все обдумала й усе вирішила. Геніальний план, для якого потрібно лише вийти за рамки прийнятих канонів і суспільних стереотипів.
Дуже точно характеризує цей фільм фраза головної героїні: "Ми в полоні одного й того ж сміхотворного забобону, що варто лише з’явитися дітям — і треба остепенитися та поховати себе заживо."
Ця жінка намагається довести собі й світові, що діти та сім’я — це не привід відмовлятися від своїх мрій про щасливе майбутнє. Але, схоже, єдиний, хто її розуміє, — це син сусідки, який лікується в місцевій психлікарні. Забавний персонаж, позбавлений усіх стереотипів про «правильність» поведінки в суспільстві.
І весь фільм ця сім’я бореться за свої мрії, проте шляхи Ейприл та її чоловіка розходяться: осудження й нерозуміння близьких, знайомих, усього суспільства; різні спокуси, страхи та багато іншого. І кожен у парі стикається з цими перешкодами по-своєму.
Мені здається, фільм буде особливо корисним і цікавим тим, хто переживає кризу стосунків чи сорокаріччя.
У ньому є як корисні поради, так і уроки на протилежному. Дивіться, замислюйтеся над своїм життям і робіть висновки, беручи до уваги досвід Ейприл та її сім’ї.
Також огляд на цей фільм читайте: https://upsihologa.com.ua/obzor/film-156
