Відразу хочу попередити, що картина не райдужна, досить похмура, хоча ні, швидше, реалістична. Там немає нічого фантастичного, нічого комп’ютеризованого, нічого підретушованого, нічого штучного, нічого неприродного. Така натуралістичність вражає на льоту, бо синтетика зараз у моді. Зараз у моді, коли реальність прикрашена, коли стосунки несправжні, коли правду приховують. Зараз у моді бути зручним для всіх, у моді не виділятися, не підвищувати голос, не говорити неприємні речі…
А тут – маски знімаються.
Картина буде однозначно цікавою психологам, яким я й сама є, та всім людям, які цікавляться сферою людських стосунків.
А тепер пару слів про фільм.
Безперечно, мене з самого початку фільму насторожив той факт, що головна героїня, яку грає неперевершена Меріл Стріп, хвора на рак, причому не просто раком, а раком ротової порожнини. Для мене це сигнал задуматися над тим, що ж не було висловлено за все життя? Що ж ховалося всі ці роки? Які скелети в шафі були приховані, що людина зазнала такої нещасливої долі у вигляді такої страшної хвороби?
І тут, звичайно ж, почалося. І дитячо-батьківські стосунки, коли батьки невдоволені дітьми й вважають, що ті неправильно живуть і не цінують усе те, що для них зроблено. І чоловічо-жіночі стосунки, разом із зрадами, наркотиками, алкоголем. Стосунки, коли разом неможливо, та й окремо теж нелегко. І сестринські стосунки, включно з відповідальністю й доглядом за батьками.
У цьому фільмі, як мені здалося, було все.
Була хвора мати, батько – алкоголік і самогубець, родичі з глибокою таємницею, яка приховувалася десятиліттями й яка, відкрившись зараз, руйнує вже складені стосунки, хоча й безперспективні зовсім. Були сестри, одна з яких – невдаха, яка ніяк не могла знайти собі чоловіка, а її власна мати постійно вказувала їй на її неповноцінність і била по «болючому місцю». Інша – дурненька, яка перебувала в ілюзії, ніби її любить чоловік, у той час як він відверто загравав із 14-річною родичкою. Третя – контролерка – це та, яка точно знає, як потрібно жити, але чомусь у самої життя не складається… І їм усім у певний момент випала нагода зустрітися з цією гіркою правдою, подивитися їй у вічі, побачити, яка вона…
Ілюзія розвіялася, і всі герої фільму постали у дуже непривабливих образах один для одного, та найголовніше – для себе ж. Смерть людини спровокувала можливість такої відвертості, якій, швидше за все, ніхто не був радий, але повернути час назад уже було неможливо. Занадто довго мовчали. Накопичилося…
