Поховайте мене за плінтусом
повість Павла Санаєва, режисер Сергій Сніжкін
Відкривши очі, я жахнувся своєму пробудженню і всіма силами намагався ще поспати, щоб якомога довше не починати цей день, який доведеться прожити лише для того, щоб завтра настав ще один точно такий самий. Саша Савельєв, 8 років
У фільмі «Похороните мене за плінтусом» дуже яскраво та емоційно проілюстровано тему амбівалентності батьківської любові. Атмосфера фільму просякнута страхом, ненавистю, безсиллям та щирим співчуттям до головного героя — 8-річного хлопчика Саші Савельєва.
Бабуся взяла Сашу на виховання, щоб «захистити» онука від своєї «ледачої» дочки. «Самовіддана» любов бабусі проявляється в потребі піклуватися, лікувати Сашу від усіх на світі хвороб («Я лікувався від усього, але хворів не всім...» — Саша Савельєв), оберігати від протягів, пилу, інфекцій, а разом з тим — від свободи, радості та дитинства…
Поряд із турботою бабуся регулярно «впроваджує» онукові почуття власної ніщетності, безсилля, провини та ненависті до матері. Цей своєрідний «токсичний коктейль» із суперечливих почуттів, що надходить в організм 8-річного хлопчика, призводить до фізіологічного збою всіх систем — захворювання на муковісцидоз (Муковисцидоз — це системне захворювання, за якого уражаються всі органи, що виділяють слиз: бронхолегенева система, підшлункова залоза, печінка, потові залози, слинні залози, залози кишечника, статеві залози). Надто багато складних та амбівалентних почуттів, щоб дитячий організм зміг їх «перетравити» та «засвоїти». Єдиний доступний спосіб захиститися — це відкашляти та виплюнути своє обурення та ненависть до авторитарної постаті у вигляді бабусі.
Протягом перегляду фільму мене переслідувало відчуття стиснення в горлі та нестачі повітря. Події у картині викликали асоціацію з в'язаним колючим шарфом із овечої шерсті, яким можна зігріти хворе горло, але можна й задушити, як у найкращих традиціях садо-мазохізму. Тема «відходу» та «визволення» також проходить червоною ниткою в сюжеті, що підтверджує важкість та безвихідність, властиву для співзалежних стосунків.
Одним словом, фільм важкий. Явно не підійде для легкого та невимушеного сімейного перегляду. Але кожен, напевно, знайде в ньому щось своє, важливе та цінне… На мій погляд, він буде особливо корисним для батьків, завданням яких є захищати своїх дітей, зокрема й від психічно неврівноважених бабусь.
