Події
відбуваються у середині XIX століття. Ада МакГрат з дочкою переїжджає до Нової Гвінеї зі Шотландії, щоб укласти шлюб із Алісдером Стюартом, якого вона ніколи не бачила. Ада не розмовляє, вона німа. Спілкується вона за допомогою знаків та гри на піаніно. Для неї піаніно — це спосіб вираження почуттів та емоцій. Без нього вона не уявляє свого існування. Це ніби частина її тіла, душі. Але під час висадки на берег для піаніно не знайшлося носіїв, і його залишають на березі моря. Вона страждає, але новий чоловік більше зайнятий своїми справами, і для нього це не має жодного значення. Ада не може існувати без музики, тому просить провідника Джорджа Бейнса відвести її на берег, щоб хоча б трохи зіграти. Джордж розуміє її та те, що означає для неї це піаніно.
Тому він викуповує це піаніно і пропонує Аді приходити до нього та навчати його грі. Але йому потрібніша сама Ада та її почуття, які вона може передати через гру на піаніно. Між ними спалахує пристрасть, яка поступово переростає у серйозні почуття.
У фільмі чудово показано, як виникає кохання та з якими складнощами та перешкодами стикаються чоловік і жінка, щоб увійти у стосунки. У ньому дуже яскраво демонструються складнощі переходу через Едіпів комплекс у жінки та здобуття права на кохання. Ада ледь не покінчила життя самогубством, і це символізувало смерть інфантильної частини та дорослішання.
Рекомендую для перегляду та обговорення.