Жанр - психологічна драма і тому тримає в напрузі і змушує замислитися над власними судженнями про інших людей.
Події фільму розгортаються в маленькому селищі, тобто, в середовищі, де соціальний тиск найбільш відчутний, бо маленька подія за лічені секунди може розлетітися. І тому, коли одного дня вихователь дитячого садочку Лукас приходить на роботу і маленька Клара (дитина його найближчого друга) починає проявляти до нього зовсім не дитячі почуття (цілує його в губи) він відразу починає пояснювати їй, що так робити не варто і подарунки краще дарувати "хлопчикам її віку". Проте, це настільки образило дівчинку (бо все-таки це було для неї знеціненням її власних почуттів, хоч і дитячих), що вона вирішила збрехати. Якраз за день до того її брат показав порнографічні знімки і дівчинка вирішує помститися (на її думку кривдику, бо Лукас відсторонив її від себе) і розповісти директору, що вихователь її домагався.
Не перевіривши достовірність фактів, директор розповідає це батькам дитини, а потім це розлітається по всьому містечку. Відповідно, Лукаса ізолюють від усюди. Спершу - відсторонюють від роботи, потім - його сину забороняють з ним бачитися через це, його друзі відвертаються від нього і не вірять в те, що дитина все вигадала.
Всі події фільму - приклад того, як одна думка, одна подія, яка не має підтверджень, а лише домисли, може ізолювати і зробити людину безсилою проти тиску соціуму.
Проти Лукаса налаштовані всі, окрім його хрещеного батька та сина. Продавці в магазині вимагають не відвідувати більше їх крамнички, його вікна розбивають камінням ті, хто вважає, що він це вчинив. Людська жорстокість доходить до того, що вбивають його собаку, який, якщо помислити, взагалі не причетний до цього.
Події хоч і закінчуються добре для головного героя. Клара зізнається, що вигадала це все, але наслідки неминучі. Всі бачать в ньому - гвалтівника та збоченця. І хоч пройшов рік після тих подій, всі в селі дивляться на нього "косо" і так само засуджують, але між собою і поглядом.
Що переживав головний герой? Самотність, ізоляцію, безсилля та звичайно відчуття несправедливості. Лише його віра в те, що цього не було і підтримка його сина (як найближчої людини) допомогла йому пережити це. Та як вчинила би людина, яка не мала би підтримки?Боюся, що був би летальний випадок. А все через тиск оточуючих і безпорадність.
Кожного разу, коли ми робимо висновки не маючи ніяких доказів чи аргументів, ми повинні пам'ятати, що ставити вирок цій людині ми не вповноваженні.
Рекомендую до перегляду всім дорослим, бо в фільмі піднімається важливе для соціуму питання "навішування ярликів" на ішних. Актуально ослобливо в наш час, коли через соціальні мережі люди поширюють велику кількість неправдивої і неперевіреної інформації і цим самим формують думку щодо подій і людей.
