Детективи бувають різними. Якщо це детектив авторства Джона Гришема, то в ньому буде більше психологічного дослідження, ніж поліцейського розслідування.
«Камера» - це камера смертників, в якої знаходиться Сем Кейхолл перед тим, як увійти в іншу камеру, газову. Сюжет, коли молодий запальний адвокат рятує безневинно засудженого на смерть, є не новим й кожного разу ми «вболіваємо за добро». Та що робити із звичним поділом персонажів на «хороших» та «поганих», коли засуджений є винним? Сем Кейхолл, член Ку-клукс-клана, організував вибух, у якому загинули двійко п’ятирічних близнюків, а їхній батько втратив обидві ноги.
За що ку-клукс-кланівці підірвали офіс Марвина Крамена? За те, що багатьма людьми на півдні Америки у шістдесятих роках 20 сторіччя розцінювалося як подвійний злочин. По-перше, він був євреєм, а, по-друге, насмілювався активно виступати за громадянські права чорношкірих американців.
Два судових процеси Сем Кейхолл виграв, та третій відбувся в Америці вісімдесятих. «Офіційно із сегрегацією було покінчено назавжди. Багато хто з представників білої раси озиралися у минуле й дивувалися: через що йшла війна? Невже суспільство не визнавало рівних прав за кожним з його членів?» (с).
Протягом книги молодий адвокат, який є онуком Кейхолла й супротивником смертної кари, намагається прояснити ступень провини Сема. Адже у його випадку мова йде не про виправдання. Тільки про ступень провини, який може змінити вирок та зберегти життя. Адже виконавців було троє, а газова камера очікує лише на Кейхолла.
Та тепер Сем, який довго боровся за визнання правильності свого вчинка, не допомагає адвокатові. Дарма, що він мав наміри підірвати тільки будівлю й єдиний з трьох не хотів вбивати людей. Тим паче, дітей. Він вважає себе винним.
Руйнівна сила ненависті – ось справжній предмет розслідування, яке ми проводимо разом із Адамом Холлом. Він не Кейхолл тому, що батьки змінили прізвище (а також імена, місто, школу та роботу) через минуле сім’ї.
Ненависть, що нею жив Сем Кейхолл, зруйнувала не тільки сім’ю Крамерів та сім’ї людей, яких вбив Сем. Так, він зовсім не біла й пухнаста жертва, яку Ку-клукс-клан примусив робити погані речі.
Ця ненависть зруйнувала сім’ю Сема, сприяла самогубству сина та алкоголізму дочки, вдарила по онуках та врешті-решт, зруйнувавши його самого, привела до газової камери.
Чи можна насильством держави зокрема смертною карою, викорінити насильство у суспільстві? Це питання також намагаються вирішити герої книги, наводячи аргументи «за» та «проти».
Адам, не сприймаючи ідеї расизму, намагається з’ясувати – чи був у Сема Кейхолла шанс стати іншим. Й відповідає собі: «Ні. На це він не мав жодного шансу». Та визнає, що, якби сам народився в цій сім’ї та середовищі на півсторіччя раніше, став би точно таким.
Назва книги набуває ще одного значення – ненависть до тих, хто відрізняється від тебе, та насильство виявляються камерою, в якої ув’язнена особистість. Сем Кейхолл болісно розмірковує – коли й де він «звернув не туди», адже онук зовсім інший, хоча в них «тече одна й та ж кров». В листі до сучасних расистів, відрікаючись від ідей Ку-клукс-клана, він пише: «Якби не Клан, я був би зараз вільною людиною» (с).
