Депресія чи зневіра

Христос Воскрес! Потребую допомоги у вирішенні ситуації, яка склалася і яку немає сил терпіти. Допоможіть, будь ласка, визначити причини і покажіть шляхи подолання: я не бачу їх. Спробую дуже стисло. Я заміжня, є донька 7 років . Заміж вийшла, тому що потрібно було відносити оформити законом( розлучився як раз). Жили більш менш нормально, потім народилася дитина , я пішла з роботи( була невелика своя справа). Слід додати, що чоловік не працював, так, якісь підробітки рідкі; вдома приватній справах теж не допомагав. Гуляв з дитиною іноді. Потім почалася війна і я з дитиною виїхала до Польщі, там вдалося влаштуватися на роботу, гроші в нас з дитиною були. Відправляла чоловікові. З житлом склалась така ситуація, що купили в новобудові квартиру, а з початком війни забудовник зник, і половина дома не здана в експлуатацію. Тому зараз без житла. Живемо у моєї мами, в одній кімнаті. Зараз я в Україні, працюю , суміщаю дві посади, адже зарплати маленькі, вистачає грошей а їжу, дорогу і впригципі все. Чоловік не працює, хоча каже що шукає. 4 роки. По дому не допомагає. Мені дуже важко, робота далеко- годину добиратися, в 7 вийшла, і в 19 прийшла. Уроки, приготування їжі, прибирання, покупка продуктів на мені. В мене ні на що немає сил. В суботу сплю до обіду, не завжди встигаю на вечірню , картаю себе за це. Із-за цієї втоми і недосипання не можу підготуватися до Причастя, теж відчуваю провину. Раз на 2-3 тижні виходить. Читати Святе письмо теж не завжди є час. Щоб читати, мені треба вдягати окуляри, а від них голова болить, амбліопію маю, окуляри лише для читання. На роботі теж цілий день в окулярах ( працюю з цифрами). Прошу допомоги в чоловіка - каже, щоб простіше відносилася, готувала пельмені… але ж дитина не може постійно харчуватися так . На додачу чоловік постійно ображається, що я йому не приділяю достатньо уваги, і не розмовляє тижнями. Останній раз не розмовляв 4 місяці. Ледь вдалося помиритися…. Дитина все бачить і зчитує, і в результаті відноситься до мене аналогічно, як до обслуги. Мені дуже погано, в середині ніби чорна діра, важка, тягуча, липка, постійним фоном роздратування . Після Причастя легше стає, але не надовго. Прошу Бога про допомогу, дякую за все. Але сил не має вже. Я не хочу повертатися додому, як в холодну труну. Спасі Господи . Сумбурно написала, але все розповідати займе багато часу, а я на роботі. Буду дуже вдячна за якусь пораду