Дитина б'ється

Потребую поради дитячого психолога. Хочу почути ще думку, що я роблю не так. Маю сина 4р та діагноз РДУГ. З 2р він почав битися як реакція на спалах гніву.Ми осмикували, сварили.Зараз спалахи злості так і підкріплюються биттям батьків. Розказували, показували як емоції вивільнити безпечно і биття подушок, і дихання дракона, і тупання слона, і картки, щоб показати емоцію, і емоціємір, і короткі фрази (стоп) тренували, і просто мовчки стримували. зараз дитина постійно говорит про те, що хоче битися, вдарити якщо щось не по її. Просто починає, я хочу тебе вдарити, ти мені щось заборонила, або просто так. Вже здавали нерви і сварили (не били у відповідь ніколи) у відповідь прокидається злість шалена, на якийсь момент може злякатися, потім стає некорованим. Психолог радить не звертати увагу, що він намагається таким чином просто викликати батьків, а якщо включатися в цю гру, то все рівно буде гнути свою лінію. Тому зараз повний ігнор і перемикання уваги на фізичну дію. Але ще і коли кажеш, наприклад, не ламай кран, може кричати відчепись (я сказала раз так коту), може відмахуватися, вдарити коли фізично перешкоджаєш робити шкоду або підбігти і вдарити коли робиш зауваження словесно. От тут я в ступорі, бо вже і казала спокійно ми так не робимо і пару разів добряче сварила, і намагалася перемкнути увагу, і пояснювати, і розказувати як проговорювати своє небажання, і намагалася давити авторитетом, і ліпили наліпки-заохочення за день без биття і все без толку.Я не знаю, що робити. Коли його зачіпи і прикрикни, то буде битися і кричати як дикий звір, поки просто не розплачеться. Строгість і покарання роблять з нього просто некерованого. Після іде відкат у поведінці, мовленні. А як по іншому авторитетно пояснити і добитися розуміти, що так не можна я не знаю. Я все спробувала і я у відчаї. Я вже боюся з ним виходити на вулицю, бо фраза зараз ідемо додому і буде істерика на весь день і биття на вулиці мене. Я вже чула від одного психолога, що я погана мама, я розмазня і мною керує дитина.Я не поставила себе вище дитини, та психолог працювала зі мною, казала, я маю усвідомити, що я вище за дитину, тренувала інтонацію мою, показувала як впевнено дивитися, що маю бути наповненою бажанням стати вище за дитину, бути домінантом. Нуль результату., дитина слухається певний час, потім ще більше іде в протест. Поки діє лише перемикання уваги і недопущення ситуації. Але психолог казала, це погано, бо він не проживає свої емоції і не вчиться з ними жити.