ПСИХОМОТОРИКА

ПСИХОМОТОРИКА

Психомоторика — сукупність індивідуальних особливостей рухових реакцій і поведінкової діяльності, що відображають взаємозв’язок психічних процесів (уваги, сприйняття, емоційної регуляції, волі) з параметрами руху (сила, швидкість, координація, точність). Психомоторика формується під впливом конституційних чинників, віку, статі та умов навчання або професійної практики.

Простими словами

Психомоторика — це те, як наше мислення, увага і емоції впливають на рухи: наскільки швидко, точно і скоординовано ми діємо. Вона пояснює, чому рухові навички відрізняються між людьми і змінюються з віком.

Приклад

У ситуації стресу водій може гірше координувати рухи рук і ніг, хоча фізично він начебто здоровий — це прояви психомоторики. Інший приклад: дитина з добро розвиненою дрібною моторикою швидше опановує письмо та роботу з дрібними предметами.

Образно

Психомоторика — своєрідний «інтерфейс» між мозком і тілом, що перетворює психічні наміри на координовані рухи.

Важливо не плутати

Психомоторика відрізняється від поняття «моторика»: моторика скоріше позначає чисто фізичні або біомеханічні властивості рухів (сила, спритність), тоді як психомоторика підкреслює їхній зв’язок із психічними функціями. Також важливо не плутати загальну психомоторику як характеристику функціонування з терміном «психомоторні порушення», який означає клінічні аномалії рухової сфери.

Джерела терміну

Назва: ПСИХОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автор(и)/укладач(і): В.В.Синявський,
О.П.Сергєєнкова/ За ред.. Н.А.Побірченко

Рік випуску: 2007

Назва: Сучасний тлумачний психологічний словник

Автор(и)/укладач(і): В.Б. Шапар

Рік випуску: 2007

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини