“Опушка - і роздоріжжя двох доріг. Я вибирав із великою неохотою, Та вибрати відразу дві ніяк не міг І просіку, якою знехтував, Очима пробіг до повороту. Друга - та, яку обрав, - Не топтана травою вабила: Прим’яти її - мета вище всіх похвал, Хоч тих, хто тут колись шлях пробував, Вона сама чимало потоптала. Й обидві вистеляли крок листям - І вибір, всю печаль його, пом’якшували. Невибрана, година проб’є й твою! Та, пам’ятаючи, як звивистий шлях будь-який, Я на роздоріжжя знав, повернуся ледве чи...”